Зіновій Паляниця дістав осколкове поранення обох ніг під Бахмутом 20 грудня 2022 року. Побратими вивезли його з-під обстрілів. Пройшов через багато лікарень. Численні осколки, що залишилися в нозі, завдавали нестерпного болю.
«У державних лікарнях казали, що нічого не можуть зробити, що так все і буде, — розповідає Зіновій. — Мені порадили добровольчий шпиталь «Брасс». Тут багато кого на ноги поставили. Тут хороші лікарі, спеціалісти».
Texty розмовляють із Зіновієм у Першому добровольчому хірургічному госпіталі «Брасс» (така повна назва), розташованому неподалік Івано-Франківська. Тут, в успішній приватній клініці пластичної хірургії, у 2022 році почали безплатно оперувати військових і цивільних з осколковими та мінно-вибуховими травмами. Щоб пришвидшити одужання пацієнтів, запровадили немедичні методи реабілітації: шашлики, рибалку, їзду на конях, гончарство тощо.
Згодом тут почали надавати захисникам комплексну фізичну та психологічну допомогу.
Кіт і карпатський краєвид
Шпиталь «Брасс» розташований у селі Лисець за 10 км від Івано-Франківська. Це двоповерховий будинок, поруч в окремій будівлі кухня. На території альтанка з мангалом і сучасні вуличні реабілітаційні тренажери. Неподалік починаються сільські городи, а за ними відкривається краєвид на Карпати.
На подвір’ї стоять хлопці з милицями — переглядають на смартфоні відео, сміються.
Біля них розлігся сірий пухнастий кіт. Це Брассік. Він прибився до госпіталю на початку великої війни. У колективі його називають головним реабілітологом, а хлопці жартома кличуть шефом. Розповідають, що Брассік має зіркову хворобу, бо на всіх фотосесіях стає першим.
Зіновій Паляниця перебуває тут на лікуванні вже два місяці. У військкомат пішов 24 лютого 2022 року. Пригадує, що спершу його не хотіли брати, хоч і пройшов АТО. За два дні вже був у військовій частині.
Спочатку воював у Миколаївській області, потім брав участь у звільненні Херсона. Після поранення потрапив у Дніпро.
«Там до мене два дні майже ніхто не підходив, поки я лежав після поранення, — згадує він. — Там такий ажіотаж був у грудні — дуже багато трьохсотих і двохсотих».
У «Брассі», розповідає військовий, із ним працювали комплексно.
«Спочатку відновили атрофовані м’язи, бо в мене ж порване там все було. А тепер на коліні операцію зробили — там кістку переламало й трошки випирали “зайві деталі”, то їх позабирали. А зараз узагалі маю ходити, як Форрест Ґамп. Ноги потроху заживають, вже буде реабілітація. Плюс спину вилікували заразом. На фронті спина сиплеться дуже швидко».
Зіновій каже, що в шпиталі долучається до всіх поїздок і майстер-класів. Але зізнається, що автомат чистити цікавіше, ніж горщики ліпити під час групових занять.
«Буду ходити, як термінатор»
24-річний Володимир Проказа — новенький у шпиталі. Хлопець родом із Полтавщини, живе в Києві. У 2020-му уклав контракт на військову службу, після того брав участь в АТО, а як почалася велика війна, то, каже, їхав, куди посилали.
Володимир був поранений 28 листопада минулого року в селі Сеньківка на Харківщині. Внаслідок поранення втратив ногу. Пройшов лікування в Харкові та Києві, а на Івано-Франківщину його відправили на реабілітацію.
У шпиталь Володимир приїхав кілька днів тому, перед тим був на реабілітації в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні, а звідти його скерували в Тлумацьку лікарню.
«У Тлумачі мені не сподобалося, як тільки туди заїхали. Не та атмосфера. Там зараз лежать переважно дідусі після інфаркту. А що нам? Ми молоді, нам дурачитися хочеться», — каже Володимир.
Вже наступного тижня хлопця привезли в Лисець, і з ним одразу почали займатися реабілітологи.
«Вчора їздили на ферму до коней. Раніше катався на конях із двома ногами, тепер спробував без однієї, то нормально. Поставлять ногу — і буду ходити, як термінатор», — сміється хлопець.
Зараз Володимир чекає на протезування ноги. Коли навчиться ходити на протезі, планує продовжити реабілітацію в Києві.
Більше читайте за посиланням.
