У 1907 році в Старуні, що нині розташована в Івано-Франківській області, під час розробки родовища озокериту виявили рештки доісторичної тварини.
Знахідка стала результатом роботи місцевої копальні гірського воску, а не цілеспрямованих археологічних чи палеонтологічних розкопок, пишуть Версії.
Після виявлення решток до Старуні прибули фахівці, які оглядали та досліджували частини мамута. Події тих днів зафіксували на фотографіях, які того ж року опублікував польський ілюстрований часопис «Świat». На світлинах можна побачити як самі рештки, так і представників наукового середовища та керівництво копальні.
Що знайшли у Старуні в 1907 році
На одній із фотографій перед будівлею викладені частини мамута, підняті з-під землі. У підписі до знімка перелічено те, що на той момент вдалося видобути: бивні, хребетний стовп, ребра, кістки ніг, хвостові хребці та шкіру. Особливістю старунської знахідки стало збереження не лише твердих частин скелета, а й фрагментів м’яких тканин.
На іншому фото видно великі вигнуті бивні, між якими розміщені окремі частини скелета. Поруч лежать інші рештки тварини, які після вилучення з копальні підготували для огляду та подальшого дослідження. Світлини дають змогу побачити, у якому вигляді знахідка перебувала одразу після підняття на поверхню.
Ще один кадр зробили безпосередньо на території промислового об’єкта. На передньому плані розташовані знайдені частини мамута, а позаду видно споруди та обладнання копальні. Підпис під фотографією вказує, що біля решток перебував професор Ломніцький зі Львова.
Хто зафіксований на історичних фотографіях
Ще одна світлина зберегла груповий портрет людей, пов’язаних із дослідженням знахідки. У підписі зазначені керівник копальні інженер І. Лебедзик, радник Ломніцький — хранитель Музею Дідушицьких, а також С. Іллясевич, який представляв уряд. Серед присутніх також названі професор доктор І. Семирадзький та доктор Т. Вішньовський — делегат Академії знань.
Люди позують безпосередньо біля решток тварини, а на передньому плані добре видно бивні мамута. Завдяки цьому кадр є не лише портретом учасників дослідження, а й документальним свідченням того, як виглядала знахідка після підняття на поверхню.
На окремій фотографії зафіксований директор воскової копальні у Старуні Абрагам Крігель. У підписі до світлини зазначено, що саме він безоплатно передав знайдений скелет мамута у власність Музею Дідушицьких у Львові. Поруч із директором також сфотографували інших людей на тлі викладених решток тварини.
Старуня стала місцем палеонтологічних знахідок
Озокерит, який видобували у Старуні, відомий також як гірський віск. Промислова розробка покладів дала змогу дістатися до підземних шарів, де протягом тривалого часу зберігалися рештки давніх тварин. Особливістю місцевих умов було те, що в середовищі, насиченому нафтовими та озокеритовими речовинами, могли зберігатися не лише кістки.
Світлини 1907 року показують знахідку ще до того, як вона стала музейним експонатом і предметом подальших наукових досліджень. На них видно територію копальні, обладнання, працівників і дослідників, а поруч — рештки мамута, щойно підняті з-під землі. Таким чином фотографії одночасно документують палеонтологічне відкриття та промисловий ландшафт тогочасної Старуні.
Опубліковані у «Świat» фотографії датуються 1907 роком. Підписи під ними зберегли не лише перелік знайдених частин мамута, а й імена людей, безпосередньо пов’язаних із дослідженням та передачею знахідки до львівського музею.
