Співвласниця однієї із піцерій в Івано-Франківську та дружина бійця ЗСУ Анна Вакалюк перерахувала понад 100 тис. грн на потреби українських військовослужбовців. Ці гроші — прибуток закладу, який вдалося отримати з початку повномасштабної війни. Також у піцерії пригощають поранених військових та надсилають піцу захисникам на передову.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Докладніше про те, як заклад громадського харчування допомагає українським захисникам, читайте у матеріалі Суспільного, передає Правда.іф.
Піцерія Анни Вакалюк в Івано-Франківську не припиняла своєї роботи після початку повномасштабної війни.
Співвласниця розповідає, на початку бойових дій в Україні радилися з колективом, чи варто працювати, та вирішили не зупиняти свою роботу. З її слів, саме у березні в піцерії було найбільше людей, які віддавали гроші для потреб військових. Постійних відвідувачів було мало, та у гості заходили люди, які вимушено переїхали з інших областей України.
“У нас тоді було дуже багато людей, ми ледь справлялися з такими потоками. Приміщення — доволі маленьке й потужності не дуже великі. Але ці відвідувачі залишали великі чайові, жертвували гроші на армію. Ми були дуже раді, що до нас приходять свідомі гості”, — розповідає співвласниця піцерії.
Зараз гостей поменшало, каже Анна. Однак заклад все одно допомагає ЗСУ й щомісяця увесь прибуток спрямовує на потреби бійців. Зі слів Анни Вакалюк, у березні піцерія перерахувала 25 тис. грн на ЗСУ, у квітні — 40 тис. грн. На початку червня у закладі почали з’являтися фінансові проблеми. Тоді, каже Анна, здавалося, що перерахувати гроші захисникам не вийде.
“Я написала пост у Twitter про те, що ми йдемо “в мінус” і не маємо з чого задонатити на армію. А для нас — це дуже важливо і принципово. І я написала: “Ну прийдіть до нас на піцу”. Тоді думала, що прийдуть наші знайомі, але цей допис почали поширювати по всій країні. Оскільки нашу франшизу знають у багатьох містах України — Києві, Борисполі, Одесі, Кривому Розі, Львові — люди почали “підвішувати” піци. Я подумала, що буде кілька тисяч гривень. А люди “підвісили” піц на 35 тис. грн, а це — приблизно 200 піц”, — розповіла Анна Вакалюк.
Усього від початку повномасштабної війни з прибутку піцерії вдалося передати понад 105 тис. грн для захисників України. Окрім того, в закладі безкоштовно пригощають поранених військових та надсилають піци захисникам на передову.
“Приблизно 120 піц ми надіслали на передову разом з волонтерами. Ми відправляли автомобіль для підрозділу мого чоловіка і завантажили туди 30 великих піц, а це — 30 кг. Тоді був березень й на вулиці було доволі прохолодно, піца доїхала без проблем. Наша піца смачна навіть тоді, якщо вона є вчорашньою і холодною”, — сказала Анна Вакалюк.
У закладі відвідувачі можуть придбати патріотичні листівки та цукерки. Також охочі можуть залишити пожертву в окремій банці. Усі гроші з неї перерахують на ЗСУ. Анна Вакалюк говорить, що за гроші саме з цієї баночки вдалося закупити тактичні окуляри для працівника піцерії, який зараз на фронті. Усього захищати Україну пішли троє людей, які працювали у закладі.
Зараз у піцерії працевлаштовують й переселенців. Наталія з Маріуполя працює тут барменом. Жінка каже, що раніше була літературною редакторкою. У піцерії вирішила працювати через те, що це — соціально відповідальний бізнес, який допомагає військовим.
“Я ніколи не працювала в закладах харчування, ніколи не варила каву й не робила лимонади. Я — з Маріуполя, мій чоловік — азовець й зараз перебуває у полоні. Усі психологи радили знайти собі хобі й змінити сферу своєї діяльності. Мені пощастило, бо я знайшла не тільки нове хобі, а й можливість заробітку”, — сказала Наталія.
Чоловік Анни Вакалюк Ярослав зараз воює на передовій. Він пішов боронити Україну 25 лютого. До того чоловік воював в зоні АТО/ООС. Після повномасштабного вторгнення Анна залишилася в Івано-Франківську сама з двомісячною донькою та бізнесом. Проте, каже, вибір чоловіка підтримала і не зупиняла його.
“Я розуміла, що все, що мені залишається, – підтримати його. Бо чекати, переховуватися, ухилятися — це взагалі не про нього. Коли він поїхав 25 лютого, потім казав мені, що дуже вдячний, що я не плакала, коли він їхав. Я сказала навпаки: “Ти повертайся живим. Ти повернешся, а бізнес буде процвітати”, — додала Анна Вакалюк.
