Понад 500 маскувальних сіток, 200 “кікімор” та 1 000 комплектів білизни — таку допомогу відправили військовослужбовцям на фронт волонтери з Калуша, що на Івано-Франківщині. Від початку повномасштабної війни вони облаштували штаб у місцевому палаці культури, який назвали “Волонтерською юністю”.
Як працюють волонтери, читайте у репортажі Суспільного.
Волонтерка Алла Прокопів каже: кожен у штабі має свої обов’язки й роботу. Наприклад, її група називається “Золоті ручки”, вона нарізає смужки з тканин для маскувальних сіток та “кікімор”.
“З найпершого дня війни допомагаємо. Ми спочатку були в різних місцях. А потім тут згуртувалися. Ось так разом увесь рік. Ми вже стільки тих сіток наробили й бачимо, що ще потрібно. Просять і просять. І “кікімори” треба”, — розповідає Алла Прокопів.
Наталія Георгієва переїхала з Маріуполя. Жінка працює над черговою партією маскувальних сіток. Наталія каже, що якість їхніх виробів бійцям до вподоби.
“Плели зимові сітки. Вони були білі, з додаванням чорного або сірого, коричневого. А зараз, оскільки весна, плетемо в таких кольорах, як погода. А коли буде трава, листя, то додамо яскравого зеленого. Хлопці дякують, кажуть, що все добре. Тому ми раді, що в нас так гарно виходить”, — каже волонтерка Наталія Георгієва.
Микола Бойчук висмикує кожну нитку з мішковини для виготовлення елементів на “кікімори”. Із залишків тканини волонтери потім шиють плащі для військових.
“Не важче, ніж нашим хлопцям на передовій. Тому я не жаліюся. Є трішки пилюка від мішковини. Ми ще зі старих мішків робимо “кікімори”. Вони можуть бути й у борошні, і від всього. Якби я був би здоровим, то робив би більше”, — говорить Микола Бойчук.
Кравчиня штабу Ірина Кречковська власноруч зшила 37 пончо для снайперів та 50 плащів для піхотинців. Також жінка вдома кроїть спідню білизну. Понад 1 000 комплектів вже передала на фронт.
“Для них це — одноразове. Там немає коли займатися пранням. Хлопці дуже за це дякують. Була потреба в госпіталь у Полтаву, то я передала 35 пар”, — говорить Ірина Кречковська.
Наймолодша волонтерка у штабі — 15-річна Уляна Базилько. Дівчина допомагає плести сітки та “кікімори” від літа 2022 року. Нещодавно школярка виготовила для бійців першу партію розпалювачів.
“Побачила в ТікТоці, що роблять такі розпалювачі для військових, спробувала. Це — звичайні ватні диски для обличчя. Їх потрібно занурити в розтоплений віск, потім висушити. Не до кінця розриваєте, вони всередині сухі, підпалюєте. Вони хвилин 5 горять, і за той час підсушуються сухі дрова і багаття розпалюється”, — говорить школярка.
Волонтерять у штабі також й вимушені переселенці. Ольга Новохацька переїхала з Херсона до Калуша понад пів року тому. Жінка розповідає: допомогу військовим відправляють у різні напрямки.
“Зараз місто звільнене, зайшли наші військові. Вони не мають чим накривати свою техніку, тому ми допомагаємо їм”, — каже Ольга Новохацька.
За її словами, найчастіше військові замовляють сітки та “кікімори”. Тож для безперебійної роботи волонтерам потрібна мішковина та тканина. Шукають і помічників. Тому волонтери просять у небайдужих допомоги.
