Учителька початкових класів Любов Харук з Івано-Франківщини з перших місяців великої війни організувала на базі Росохацького ліцею волонтерський осередок для допомоги 77 батальйону 102 бригади.
Учні, вчителі та технічні працівники плетуть сітки, печуть смаколики та передають окопні свічки військовим на Запорізький напрямок. Любов Харук розповіла Суспільному про те, як поєднує роботу та волонтерство у Росохацькому ліцеї, передає Правда.іф.
Любов Харук зайнялася волонтерством, коли її чоловік у перший день великої війни став на захист України. З 12 квітня 2022 року боєць воює “на нулі”.
“Коли йдеш воювати, все потрібно самому зібрати, придбати, доукомплектувати. Принаймні так було тоді, на початку повномасштабного вторгнення. Хлопців підтримували волонтери”, — розповідає Любов Харук.
Допомагають односельцям на фронті
Починали в Росохачі з найменших — у квітні 2022 року на базі дитячого садка “Малятко” почав діяти невеликий волонтерський осередок. Там місцеві жителі готували різні страви на фронт — від вареників до печива. А небайдужі односельці збирали гроші, за які згодом придбали та закололи двох свиней, щоб приготувати й передати на фронт домашнє копчене м’ясо, тушкованки та м’ясні каші. Тоді волонтери відправили майже дві тисячі банок з м’ясними стравами.
За словами старости села Росохач Галини Мельничук, 37 чоловіків із села зараз перебувають у війську, з них троє — зниклі безвісти. Більшість військових воюють у складі 77 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони імені Дмитра Вітовського, тому допомагають волонтери насамперед своїм односельцям.
З перших днів вторгнення РФ в Україну почали допомагати почали й в Росохацькому ліцеї — пекли булочки, пиріжки, медівники, пряники для тероборонівців, людей з деокупованих територій, переселенців та односельців, які служать в ЗСУ.
“Маленької допомоги не буває”
“Гроші збираємо самі: хто по 100 грн, хто по 200 грн, хто по 1 000 грн, хто 50 євро. Тоді закуповуємо все необхідне. Маленької допомоги не буває”, — каже Любов Харук.
За її словами, односельці допомагають волонтерам фінансово й з-за кордону.
“У нас це так працює: от, наприклад, через тиждень їде машина на фронт, тоді ми всі разом зідзвонюємося, стягуємо найнеобхідніше, випікаємо печиво, плетемо сітки, робимо окопні свічки, пакуємо і відправляємо”, — розповідає Любов Харук.
За словами директорки Росохацького ліцею Надії Бедзюк, від початку великої війни вчителі перерахували чотири одноденні заробітки на потреби Збройних сил України, долучалися до зборів на автомобілі, а також придбали тепловізор. Окрім того, випускник ліцею Володимир Віксевич купив прилад нічного бачення для одного з бійців ЗСУ.
“Потребу в сітках ми закриваємо до першого прильоту”
За словами Любові Харук, невеликий осередок Росохацького ліцею тісно співпрацює з волонтерами з Гвіздця, які також допомагають бійцям, які воюють на сході та півдні України, зокрема 77 батальйону 102 бригади. Переважно — це маскувальні сітки, засоби гігієни, продукти. Щонайменше один раз у місяць з Росохача їде авто з найнеобхіднішим, а з Гвіздця — на Запорізький та Бахмутський напрямки.
“На сьогодні потребу в сітках ми закрили. Це — до першого прильоту, можна сказати. Цей приліт може бути за тиждень-два, а може й за день-два. Якщо він стався, нам телефонують: “Потрібні сітки”, — каже Любов Харук.
За її словами, основи для маскувальних сіток та тканину замовляють у виробників власним коштом.
“Тоді я скликаю людей. Звертаюся до директорки ліцею. Вона дозволяє технічним працівникам виділити частину робочого часу для плетіння сіток, а також сама бере активну участь. Дітей залучаємо, якщо є можливість, і вчителів”, — розповідає Любов Харук.
Для того, аби сплести одну маскувальну сітку за пів дня, потрібно восьмеро людей, каже волонтерка. Найчастіше до цього процесу долучаються саме технічні працівники та вчителі школи. Доєднуються і небайдужі односельці. А от учнів 4-6 класів привчають допомагати війську.
Обереги для військових
У посилки, які волонтери щомісяця відправляють військовим на передову, учні Росохацького ліцею кладуть зроблені власноруч обереги. Любов Харук пригадує: після отримання одного такого пакунка бійці вирішили особисто подякувати школярам.
“Мої учні робили ангеликів, а третьокласники — голубів миру. Не всі воїни мають можливість відписувати, але один військовий записав для нашої учениці відео”, — розповідає Любов Харук.
“Мариночко, я отримав ось такого ангелика від тебе. А тут твій підпис: “Все буде Україна, все буде, слава Богу”. Ми скоро приїдемо додому з перемогою. Іванюк Марина, третій клас, Росохацький ліцей. Я тобі щиро дякую і дякують тобі хлопці”, — каже військовий, який з міркувань безпеки не назвав своє ім’я.
“Завдяки військовим ми живемо у спокої“
За словами Любові Харук, волонтери не планують зупинятися і під час літніх канікул.
“Ми спимо у теплому ліжку, над нами нічого не літає. Йдемо до роботи, працюємо на господарствах, відпочиваємо, святкуємо. Наші хлопці сплять в окопах з клопами, комарами, черв’яками. Не має значення, чи сухо, чи дощ йде. Вони там. Завдяки нашим військовим ми живемо у спокої. Якби вони не спинили м***алів, то вони були б тут. Тоді своїми безтурботними справами ми б не могли займатися”, — каже Любов Харук.
Тож, якщо школа буде відчинена упродовж літа, волонтери працюватимуть надалі. Єдине, що завжди потрібно, — це люди, які готові прийти допомагати.
