На Прикарпатті Великдень в УПА відзначали польовою службою, суворою дисципліною, святковою трапезою в лісі та підтримкою місцевих жителів.
Рідкісні світлини і спогади учасників підпілля показують, як у 1944–1950 роках повстанці в Чорному лісі готувалися до свята, облаштовували каплиці, освячували паски та сідали до великоднього столу зі зброєю поруч, пишуть Версії.
Як повстанці зустрічали Великдень у воєнних умовах
Святкування Великодня в підпіллі УПА на Прикарпатті відбувалося в умовах війни, постійної небезпеки та пересування лісовими таборами. Попри це, повстанці намагалися зберігати релігійні та родинні традиції. На Великдень у лісі облаштовували польові каплиці, прикрашали колиби хвойними гілками, готували святкові столи і чекали на Службу Божу.
Святкування Великодня в УПА 1946 рік , КарпатиСвяткування Великодня
Місце дії – Чорний ліс, рік – 1944
У спогадах повстанця Подоляка йдеться про Великдень 1944 року в Чорному лісі, коли сотня Різуна зустрічала свято на тлі напруженої військової ситуації. Із фронту, що наближався до Дністра під Станиславовом, було чути артилерію, а звістки чекали щодня. Саме в таких обставинах повстанці входили у дні перед Великоднем.
«Із фронту, що присувався до Дністра під Станиславів, чути тяжку гарматну канонаду. Ситуація скрізь напружена. Щодня вичікуємо новин… Серед таких обставин наближаються Великодні Свята», — згадував повстанець Подоляк про Великдень у Чорному лісі 1944 року.
Місце дії – Чорний ліс, рік – 1944
Передсвяткова підготовка в таборі тривала впродовж усього дня Великої суботи. Хтось прибирав колиби, хтось чистив зброю, інші будували каплицю, де мала відбутися польова Служба Божа. Окремо готували їжу для цілої сотні та гостей, які мали прибути до повстанців із довколишніх сіл.
«У Великодню суботу, 15 квітня, табір кипить як у вулику. Одні чистять зброю і порядкують колиби, другі рубають чатиння, щоб ним прикрасити колиби, інші будують каплицю, в якій завтра відправлятиметься польова Служба Божа. Найбільше з усіх звиваються куховарки. Вони мусять наварити для цілої сотні їжі. Ще й гості мають прийти», — йдеться у спогадах.
Що було на повстанському великодньому столі
Перед святом до табору прибували вози з дарунками з сіл. Люди приносили великі білі паски, ковбаси, яйця та інші продукти для повстанського столу. Таку допомогу готували друзі, родичі, місцеві члени ОУН або звичайні селяни, які після освячення ділилися вмістом своїх кошиків.
У спогадах про Великдень 1944 року докладно описано, як усе це відбувалося безпосередньо в таборі. Перед вечором повстанці стриглися, голилися, милися і приводили себе до ладу перед святом. У цих деталях видно спробу зберегти звичний порядок навіть у лісових умовах.
«На дорозі перед табором заскрипіли навантажені вози, що прибули з сіл з дарунками для повстанців. Вивантажено великі білі паски, ковбаси… Перед вечором усі підстригли собі чуприни і голилися, чистилися, вмивалися», — згадував Подоляк.
Після 1945 року святкування в селах стало ризикованішим. Через загрозу облав більшість повстанців мусили залишатися в лісі. Там столи робили просто зі зрубів, а замість скатертини використовували хвою. Освячені паски, яйця і ковбаси залишалися головними великодніми стравами і в таких умовах.
«Вже після 45-го в більшості змушені були святкувати у лісі, був великий ризик, що у селі зроблять облаву. У лісах, поки одні стояли на сторожі, інші робили столи зі зрубів, замість скатертин була хвоя. А на столах – освячені паски, яйця, ковбаси», — пояснює директор музею визвольних змагань Ярослав Коретчук.
Польова Служба Божа і Великдень як спільний досвід
У неділю повстанці збиралися на святкову відправу. В таборі дотримувалися військового порядку, а на Службу Божу виходила вся сотня. До каплиці підходив священник, після чого починалося богослужіння та проповідь.
У спогадах Подоляка збережено докладний опис ранку Великодня. Повстанці стояли перед каплицею, чекали гостей і духовенства, а далі слухали проповідь про їхній обов’язок у боротьбі за Україну. Так релігійний зміст свята поєднувався з тодішнім воєнним і національним контекстом.
«Рано. Старшини провірили, чи всі на своєму місці. — Увага, йдуть гості, – запримітив хтось. З-поза дерев показуються провідник Роберт, Митар, Левко, отець Микитюк… Наказ – і все стрілецтво виходить з колиб. – Позір! – У трилаві збірка! – в одній хвилині ціла сотня, виструнчена, стояла на прощі перед каплицею. До каплиці підходить убраний до Служби Божої отець Микитюк. – Благословен Бог наш, всегда нині…»
Під час проповіді священник звертався до повстанців як до людей, які залишили свої родини заради боротьби. У цьому зверненні поєднувалися релігійна риторика і мотив визвольної боротьби, який був присутній у великодніх відправах підпілля.
«Ви покинули рідну стріху, батьків, матерів і віддали себе всеціло одній великій справі. Вам припала честь і обов’язок здобути Україні волю. Хай Господь Бог благословить на святе діло… Христос воскрес… воскресне Україна», — звучало під час великодньої проповіді в таборі.
Після Служби Божої повстанці сідали до столу як одна спільнота. У спогадах це описано як родинний момент, коли люди співали, жартували і святкували, попри близькість фронту й небезпеку. Навіть тоді війна лишалася поруч…
«Неначе одна велика родина засіли повстанці до приготованих столів. Вони гостились, співали, жартували до полудня. Як акомпанемент до їхніх забав, гомоніли сальви фронтових гарматніх батарей. А надвечір повстанці порозходилися по підлісних селах кінчити Великдень», — йдеться у спогадах про той день.
Чому Великдень мав особливе значення для УПА
Дослідники визвольного руху пояснюють, що Великдень для повстанців був не тільки релігійним святом, а й моментом відновлення зв’язку після зими. Наприкінці березня або на початку квітня невеликі групи, які зимували в криївках, виходили і збиралися у більші відділи. Це був час обміну новинами, зустрічей і усвідомлення, хто пережив зиму, а хто загинув.
«Великдень мав особливу вагу для повстанців. Треба розуміти, що якраз у цей час, в кінці березня на початку квітня, вони покидали свої криївки, де зимували по 3-4 людей, і збиралися у більші групи. Тобто для них це був перший зв’язок після зими. Розказували, що сталося за цей час, дізнавалися, хто загинув», — коментує відомий франківський історик Ярослав Коретчук, пишуть Версії з посиланнм на Ukrainian People USA / EVENTS.
За його словами, був і ще один важливий символічний момент. Завершення зими означало, що відділ витримав найскладніший період і може продовжувати боротьбу. Саме тому свято Воскресіння в умовах підпілля набувало ще й окремого сенсу як межа між пережитим і тим, що чекало попереду.
У 1944–1945 роках, доки радянська влада ще не встановила повного контролю, повстанці іноді ходили на Великдень до найближчих сіл. Вони були на Службі Божій у храмі, а потім розходилися по хатах і святкували, як інші люди. Пізніше таку практику здебільшого довелося припинити через небезпеку.
«Поки була можливість, продовжує Коретчук, у 1944-45 роках, доки радянська влада не могла повністю встановитися, повстанці часто ходили на Великдень у найближче село. Відстоювали службу в храмі, а потім розходилися по людських домівках. Тобто святкували, як і всі», — зазначає історик.
Що показують рідкісні фото з Яворівського архіву УПА
Окремим джерелом для розуміння великодніх святкувань в УПА є Яворівський фотоархів, передає Історія та пам’ятки Прикарпаття.
Архів складається з 216 чорно-білих негативів і був знайдений 24 червня 1999 року в селі Яворів Косівського району Івано-Франківської області. Більшість світлин датуються 1945–1951 роками і зроблені на теренах Буковини, Гуцульщини, Прикарпаття та Мармарощини.
На цих фото видно святкові столи в лісі, повстанців із пасками та кошиками, польові відправи і спільні зібрання на Великдень. Світлини фіксують поєднання військового побуту, релігійної традиції та взаємодії з місцевими громадами, які приносили продукти й підтримували підпілля.
«Святкування Великодня в підпіллі УПА (1944–1950 рр.) було поєднанням суворої військової дисципліни, релігійних традицій та національного піднесення. У лісових таборах в Карпатах, повстанці прикрашали колиби хвойними гілками, облаштовували польові каплиці, ділили освячені паски. Люди з навколишніх сіл приносили паски, ковбаси та яйця. Попри військові умови, повстанці намагалися дотримуватися традицій, ділячись їжею, як одна велика родина», — йдеться в описі до архіву.
У великодніх матеріалах того часу часто звучало й гасло, яке поєднувало церковну формулу з політичним змістом. Воно повторювалося в спогадах, під час відправ і в контексті святкування в повстанських відділах.
«Великдень асоціювався з мучеництвом та Воскресінням, тому популярним було гасло “Христос Воскрес! — Воскресне Україна!”», — зазначено в описі до фотоархіву.
До Великодня в музеї визвольних змагань об’єднують у виставку як фотографії, так і тематичні бофони, які ОУН випускала до свят. Такі матеріали дають змогу побачити, як у 1944–1950 роках вояки УПА в Чорному лісі на Прикарпатті намагалися зберегти свято навіть у повоєнних і воєнних умовах.
