Боєць 102 окремої бригади з Івано-Франківщини на позивний Чорногора розпочинав свій бойовий шлях у стрілецькій роті. Там він зрозумів, що хоче наводити міномети й артилерію, а також спостерігати за “виходами” росіян.
ож зараз Чорногора служить аеророзвідником у розвідувальному взводі.
Своєю історією військовослужбовець поділився із Суспільним, передає Правда.іф.
Чорногорі — 25 років. До 24 лютого 2022 року він не мав досвіду військової служби. Займався маленьким підприємством, але зупинив його роботу та мобілізувався.
У цивільному житті Чорногора займався маленьким підприємством. Фото: з архіву Чорногори
“Коли ми заїхали в Запорізьку область, я служив стрільцем. Але вже на той час з’явилася думка, що я б хотів стати аеророзвідником. Відчув, що просто хочу літати. Отримав Mavic і фактично з перших разів вже по бойовому літали”, — пригадує боєць.
Аеророзвідник 102 бригади на позивний Чорногора. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Це було у травні 2022 року. Його перший безпілотник — DJI Mavic Air 2.
“Спочатку було страшно, бо ти ще не розумієш, що, куди та до чого. Там дуже багато моментів треба враховувати: вітер, дистанцію, висоту. Бували випадки, що я задалеко залітав і не встигав повернути дрон. Доводилося виходити за ним на 1 км і забирати”, — зізнається аеророзвідник.
Скільки “живуть” безпілотники
Переважно Чорногора працює з квадрокоптерами DJI Mavic 3, DJI Mavic 3E Enterprise та DJI Mavic 3T. Більшість дронів видає батальйон, але й надходить допомога від волонтерів. Зі слів бійця, між ними є невеликий нюанс — у першому випадку після втрати безпілотника настає “тяганина” з паперами.
Чорногора показує свій квадрокоптер DJI Mavic 3E Enterprise. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Найбільша дистанція, яку військовий подолав дроном, становить 7,5 км.
“Аеророзвідники працюють цілодобово. Зараз ми здебільшого використовуємо DJI Mavic 3T, тому що проводимо розвідку як вдень, так і вночі. Там є тепловізор, який допомагає краще бачити вночі, коли ми облітаємо наш передній край і дивимося, щоб противник не підійшов непоміченим”, — пояснює Чорногора.
Аеророзвідник Чорногора під час роботи. Фото: з архіву Чорногори
Тривалість “життя” безпілотника, продовжує він, залежить від бойового завдання.
“Якщо ми оглядаємо передній край і спостерігаємо за ворогом, то дрон живе набагато довше. Якщо ж ми залітаємо у ворожий тил і працюємо над тим, щоб виявити якусь техніку та цілі для артилерії, то й розхід безпілотників значно більший. У росіян — дуже багато антидронових засобів”, — розповідає військовослужбовець.
Аеророзвідник 102 бригади на позивний Чорногора. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Зі слів Чорногори, на ефективність аеророзвідки дуже впливає погода та пори року. Наприклад, восени та взимку у бійця з’являється багато роботи.
“В ідеалі, аеророзвідка — цілодобова. Найкраща погода для цього — коли випав дощ. Ти робиш обліт, бачиш свіжі заїзди. Коли сонце сходить, слід враховувати, як воно повернене до противника. Якщо світить в їхній бік — можна побачити більше. Коли опало листя, ми багато працюємо, бо вже можемо вираховувати те, що не могли раніше, коли була “зеленка””, — розповідає військовий.
“Ми воюємо не з дурнями”
Чорногора каже: на практиці було чимало випадків, коли його підрозділ “ловив” російські безпілотники й використовував на полі бою.
“Садимо антидроновою рушницею, забираємо. Якщо DJI Mavic 3T, то його навіть перепрошивати не треба. Просто підв’язали до свого пульта і працюємо — скидаємо гранати та багато чого іншого”, — каже аеророзвідник.
За його словами, російська армія у повітрі використовує різні технічні засоби — “мавіки”, SuperCam, “Орлан-10”.
“Вони гарно укомплектовані. Працюють на досить високому рівні. Не гірше, ніж ми. Ми воюємо не з дурнями. Вони — професійна армія, в якої можна чогось повчитися і, знищуючи яку, можна отримати непоганий досвід”, — говорить Чорногора.
Дуель аеророзвідників
Найцікавішим моментом зі служби аеророзвідник називає дуель, яка відбулася між його підрозділом та російськими військовими.
“До них заїхали фахівці приблизно нашого рівня. Ми на той час випереджали їх у всьому. Щодня чергували дві позиції, але особливо не ховалися. Знаходили ціль і звідти відправляли дрон за дроном таким собі своєрідним конвеєром”, — пригадує Чорногора.
З його слів, коли військові РФ їх виявили, то у перший день почали обстрілювати з міномета та артилерійської установки. Наступного дня, додає боєць, “накрили” з усього, що мали.
“А тоді ми виявили їхню позицію. Вирахували їх на підході та обстріляли зі свого міномета. Потім я ще вилетів дроном і скинув на них гранату. Щоб ви розуміли, після цього таких дуелей більше не було”, — каже аеророзвідник.
Аеророзвідник на позивний Чорногора. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
“Є відчуття, що це — комп’ютерна гра”
Чорногора співпрацює з іншими підрозділами залежно від бойового завдання. Боєць зізнається, що у нього є власний принцип: що складніший вогневий засіб вдасться навести, то приємніше спостерігати.
“Звичайно, деколи є відчуття, що це — комп’ютерна гра. Ти бачиш ворогів щодня і досить зблизька. Виникає розуміння, що там, за екраном, сидить людина. Ти на неї щось скидаєш або наводиш. Але воно сприймається просто як робота, яка тобі подобається. Є у цьому своєрідний драйв”, — говорить військовослужбовець 102 бригади на позивний Чорногора.
