Яке життя семінариста – відомо не кожному. Є ряд обмежень та правил. Щодня – Свята Літургія, і тільки декілька разів на тиждень дозволяється вийти в місто. І так шість років.
На перший погляд може здатися, що такий стиль життя є важким і не кожному під силу його витримати, йдеться на сайті Івано-Франківської архієпархії УГКЦ. А ще хтось може прирівняти життя в семінарії до армії, хоча студенти-семінаристи кажуть, що це “духовна армія”.
Про життя в семінарії розповів під час екскурсії навчальним закладом студент IV курсу Святослав Коткевич.
Івано-Франківська духовна семінарія ім. св. свщмч. Йосафата дуже велика. При вході на першому поверсі є фіртка, де постійно є черговий студент і у нього можна дізнатися потрібну інформацію. Далі – гардеробна кімната, кухня, кабінет ректора та віцеректора, секретаріат, кімнати семінаристів та гостей. На другому поверсі також знаходяться кімнати семінаристів, духівника і віцеректора. На третьому – кімната ректора, духівників та студентів, а на четвертому – каплиця, комп’ютерний клас та ще декілька кімнат.
Святослав розповідає, що кожного дня семінаристи прокидаються о 6:30 год. О 7:00 годині ранку розпочинається Утреня, а опісля – Свята Літургія. О 8:30 – сніданок і з 9:00 години починаються пари, які тривають до 13:30 год. Потім, о 13:45 год. – обід. З 14:00 до 18:00 год. у студентів вільний час. У вівторок та четвер семінаристи можуть впродовж цих чотирьох годин виходити в місто. А в інші дні – готуються до занять чи іспитів. Окрім суботи і неділі, саме в ці дні графік трохи видозмінений і теж є вихід у місто. О 18:00 – Вечірня, о 19:00 – вечеря і до 20:45 – вільний час. О 20:45 в каплиці усі семінаристи спільно читають Святе Письмо і мають спільні Вечірні молитви та іспит сумління. А канонічне мовчання розпочинається о 22:00 і триває до наступного ранку. Як пояснює Святослав, канонічне мовчання – це заборона розмовляти, відвідувати чужі келії і користуватися ґаджетами. Говорити можна тільки у випадку нагальної потреби.
Такий розпорядок дня у всіх студентів. От тільки шостий курс може мати додаткові привілеї – їх можуть звільнити від чергування. Оскільки семінаристи пишуть магістерську роботу, то їм потрібно більше вільного часу.
Якщо говорити про освіту, то за увесь період (а це 6 років) студенти мають пройти навчання зі ста дисциплін. Проте є найосновніші три предмети, без яких семінарист не зможе стати священником, – це філософія, богослов’я та канонічне право. Також їх вчать, як правильно служити Літургію та гарно співати. Окрім того, тут викладають чимало мов, серед яких: українська, англійська, латина, старогрецька, німецька та церковнослов’янська, раніше була ще й італійська та іврит.
Іноді можна зустріти семінариста, який паралельно здобуває освіту в іншому вищому навчальному закладі. Це дозволено тільки за умови, що навчання у іншому університеті не буде заважати навчанню тут. Можна вступати у інший виш і з першого курсу, але це буде складно, зазвичай таке практикують після 4-го курсу.
Хто не спілкується з семінаристами, той думає, що вони тільки моляться і вчаться. Але насправді ці юнаки, крім навчання та молитви, грають у футбольній команді, чергують на кухні, займаються волонтерською діяльністю, організовують концерти тощо.
За словами Святослава, семінаристи чергують не тільки на кухні, а також читають Апостола в каплиці. Ці та інші обов’язки між ними чітко розподілені. Для цього є списки, які складають префекти (куратори курсів). Наприклад, на кухні одночасно чергують студенти з різних курсів. Звісно, між ними є старший, котрий відповідає лише за столи отців. Якщо студент чергує на кухні, то зранку він може бути тільки на Утрені, а потім має йти на кухню і починає розносити їжу. Двоє студентів мають бути на митті посуду. Є люди, які працюють в самому залі, і одна людина – біля кухарів. Після того, як усі поїли, чергові прибирають зі столів і готують зал до наступної трапези.
Семінаристи живуть по двоє або по троє в кімнаті, де проводять зовсім мало часу, оскільки постійно задіяні в різних моліннях і заходах.
Як і в кожному закритому закладі, тут є свої правила і за їх порушення є система покут. Загалом покута залежить від вчинку. От, наприклад, дрібне порушення – це коли семінарист зірве чергування на кухні. В семінарії заборонені алкоголь та тютюн. І якщо за цим когось спіймають, то буде сувора покута, навіть можливе відрахування. Хоч рішення приймається щодо кожного студента індивідуально. Якщо це не перший випадок, то покута може бути суворіша. Наприклад, може бути накладена покута на студента – 5 додаткових днів чергувань чи щось подібне.
Додому семінаристи їдуть на вихідні один раз у три тижні. Ну а на Різдвяні чи Великодні свята їх відпускають до рідних на довший період часу.
