Місцеві вибори в Україні відбудуться 25 жовтня.
Репортер вирішив розібратися з основними змінами Виборчого кодексу, які напряму торкнуться виборців.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Бюлетенів буде більше
Цієї осені прикарпатці голосуватимуть за сільських, селищних і міських голів, об’єднаних територіальних громад (ОТГ). А також за депутатів цих рад. Що ж до старост, то в законі немає норми про прямі вибори, їх призначатиме місцева рада.
А ще голосуватимуть за депутатів до рад нових, укрупнених районів та обласних рад. Бо ж, як відомо, в середині липня Кабмін замість 490 районів утворив 138. Відповідно в Івано-Франківській області тепер не 14, а шість районів – Івано-Франківський, Калуський, Надвірнянський, Коломийський, Косівський і Верховинський. Свій район верховинські гуцули вибороли петиціями та виступами під Верховною Радою.
То скільки бюлетенів отримає виборець? Тут усе залежить від того, скільки виборців зареєстровано в населеному пункті – така вже особливість нового Виборчого кодексу. Але загалом у більшості випадків бюлетенів буде чотири.
У першому – перелік кандидатів на голову ОТГ. У другому треба буде проголосувати за депутатів місцевої ради, у третьому – за депутатів райради, а в четвертому обиратимуть депутатів ради області.
Якщо в населеному пункті зареєстровано менше 10 тисяч виборців, то в бюлетенях для голосування за голову ОТГ і депутатів місцевої ради виборці обиратимуть лише з переліку прізвищ. А от голосуючи за районну та обласну ради, треба буде обрати партію та кандидата від цієї партії. У тих ОТГ, де виборців понад 10 тисяч, обирати партію і депутата треба буде у трьох бюлетенях.
Нова система дещо складніша за попередню. Але відкриті списки – це можливість впливати на те, хто саме з кандидатів потрапить до ради.
Тільки за пропискою?
Не менш важливе питання – зміна місця голосування. Якщо раніше на місцевих виборах можна було проголосувати лише за місцем реєстрації, то зараз є можливість прив’язати виборчу адресу до фактичного місця проживання. Така можливість з’явилася з 1 липня.
Аби змінити місце голосування, потрібно звернутися до органів Державного реєстру виборців за місцем проживання з паспортом та заявою про зміну виборчої адреси. Бланк заяви можна знайти на сайті ЦВК, або ж у відділі Державного реєстру виборців.
Якщо у вас є кваліфікований електронний підпис (КЕП), то ви можете подати заяву про зміну виборчої адреси онлайн. Це потрібно робити через Кабінет виборця на сайті www.drv.gov.ua.
На розгляд заяви передбачені 15 днів з моменту її отримання. Повідомлення про зміну виборчої адреси може бути видано виборцю безпосередньо у відділі ведення ДРВ, надіслано поштою на нову виборчу адресу або на адресу електронної пошти, зазначену в онлайн-заяві.
Що важливо: змінити виборчу адресу, аби проголосувати на місцевих виборах цієї осені, можна буде лише до 10 вересня включно. Звісно, можна буде змінити виборчу адресу пізніше, в міжвиборчий період, але тоді проголосувати зможете лише на наступних виборах, а не зараз.
Ця виборча адреса буде позначена як постійна, змінювати її вже не треба, хіба якщо виникнуть якісь відрядження, заплановані саме на день голосування.
Після зміни виборчої адреси в разі, наприклад, переїзду пройти таку процедуру повторно можна буде не раніше, ніж через рік з останньої зміни й лише у міжвиборчий період.
Ще одна важлива новація Виборчого кодексу – це можливість визначити свою виборчу адресу, якщо немає зареєстрованого місця проживання. Це стало можливим завдяки ухваленій 11 червня постанові ЦВК.
Чекаємо доступності
Ще серед нововведень Виборчого кодексу – обов’язкове дублювання субтитрами або переклад жестовою мовою усіх агітаційних відео, адаптацію сайтів партій для людей з порушенням зору. Таким чином люди з інвалідністю та маломобільні зможуть самостійно зробити свій вибір.
Також у Виборчому кодексі з’явилися вимоги щодо дотримання державних будівельних норм для приміщень, виборчих комісій та дільниць. Щоправда, штрафів за недотримання цих норм не передбачено, бо ж кодекс вимагає від місцевої влади забезпечити доступність виборчих дільниць для голосування… до 1 січня 2025 року.
Виходить, що до 2025 року можна особливо й не квапитися з витрачанням коштів на забезпечення доступності дільниць? Загалом, чиновники саме так цю норму і розуміють. Тим більше, що проблеми особливої-то й немає: адже виборці з числа людей з інвалідністю, переважно, мають можливість проголосувати вдома, бо ж «виборцю, який внесений до списку виборців на виборчій дільниці, але за віком, у зв’язку з інвалідністю чи за станом здоров’я не здатний пересуватися самостійно, дільнична виборча комісія надає можливість голосувати за місцем перебування».
Але ж проблема доступності дільниць стосується не лише людей з інвалідністю. До маломобільних груп населення також відносяться люди, що тимчасово хворіють, вагітні жінки чи люди з дитячими візками. Тобто, проблема доступності дільниць є нагальною не для «окремих громадян», як вважають чиновники, а для більшості тих, хто хоче проголосувати.
Ну і не забуваймо, що виборчі дільниці в нас зазвичай розташовані у школах, клубах, бібліотеках… Вони ж мають бути доступними не лише під вибори, правда?
