Державний архів Івано-Франківської області зберігає багато документів, які розкажуть про життя минулих років. У метричних книгах відвідувачі архіву шукають інформацію про своїх рідних, а у кримінальних справах і стародруках дослідники збирають історичні дані про регіон.
Зараз архів оцифровує документи, щоб їх могло побачити ще більше охочих, пише Правда.іф з посиланням на Репортер.
Архів зберігає давні книги
У Державному архіві Івано-Франківської області зберігається понад 19 тисяч книг та брошур. Найстаріша – рукописний «Трефолог» 1431 року. Печатка на титульній сторінці книги свідчить про те, що вона належала Андрею Шептицькому. У ній зібрані євангельські читання та молитви.
А одне з найцінніших видань фонду – 15-кілограмовий атлас з картами країн світу авторства австрійського дослідника Франца Шраймбла. Він був надрукований у Відні у 1800 році. Таких книг в Україні лише декілька.
В атласі можна побачити також наші Станилавів і Коломию, – показує в.о. директора архіву Любомир Харук. – Стародруки не можна просто брати у читальному залі. З ними працюють науковці, а також ознайомлюємо студентів. На широкий загал не видаємо, щоб їх не понищили.
Ще одне цінне видання науково-довідкової бібліотеки архіву – «Історія» Геродота, видання 1570 року. Воно видане грецькою мовою в Женеві Генріхом ІІ Етьєном. На жаль, первісна обкладинка з марокканської шкіри до наших днів не збереглася.
У цій книзі містяться детальні описи українських річок – Дунаю, Дніпра і Південного Бугу, – каже Любомир Харук. – Її власником теж був Андрей Шептицький. Раніше архів розташовувався на вулиці Грюнвальдській, біля церкви. Можливо, так книги з колекцій митрополита потрапили в архів.
Інший цінний стародрук – «Едіп Егіпетський», головна робота Афанасія Кірхера з єгиптології, видана у Римі в середині XVII століття. Крім описів давньоєгипетської культури тут є унікальне зображення «Дерева життя» зі Старого завіту.
«Затрівожені за долю України»
Серед найцінніших документів архіву – грамота від Українського народного комітету, передана УНР від Сполучених Штатів – «На пам’ять звільнення України». Грамота зображає перехрещені український та американський прапори, а видана була 17 січня 1919 року в Нью-Йорку.
Багато документів сягають уже радянської окупації України.
Наприклад, унікальна справа КДБ про виселення з територій Польщі колишніх службовців армії Симона Петлюри і тих, хто «допомагав банді Махна», – каже Любомир Харук. – А тут – справа зі звинувачення Михайла Рудака. Вона особлива тим, що містить дешифратор секретних документів українських націоналістів, який вилучили в заарештованого. Також є кримінальні справи на Блаженнішого Симеона Лукача, на Степана Бандеру…
А ще в архіві є фотоальбом членів Української національної армії з цінними фотографіями Євгена Коновальця, хорунжої Софії Галечко, команданта Українських січових стрільців Антіна Вериводи тощо.
Також у Державному архіві області зберігається багато періодичних видань. Найстаріша з газет – «Республіканець», що видавалася у 1917-1920 роках.
У газетах можна знайти милі замітки про життя минулих поколінь: «Купуйте лише в одинокій ґалянтерійній кооперативі «Жіночий базар» у Коломиї. Кожна свідома жінка повинна бути членом «Жіночого базару».
Або й дійсно історичні дані: «В найвищій мірі затрівоженим за найблизшу будуччину України застає нас 1917 р. Що він принесе, не знаємо, але що він застає положеннє української справи в політиці заінтересованих держав далеко гіршим, ніж перед війною, се відчуваємо всі, в першій мірі жителі колишньої Данилової держави – галицько-волинського королівства».
Усі видання є оцифровані, тож їх можна побачити на сайті установи.
Метричні книги – під церквою
Все ж найчастіше відвідувачі приходять до бібліотеки Державного архіву за метричними книгами.
Наприклад, за радянських часів, коли записували прізвище чи ім’я, по-своєму трактували літери «е», «і», – каже Любомир Харук. – Зараз, коли людина оформлює спадщину, їй треба довести приналежність до дідуся чи бабусі, а якщо одна буква змінена, зробити це неможливо. Тут стають в нагоді першоджерела – метричні книги.
Більшість таких документів у архіві – з ДРАЦСів та інших адміністративних установ. Але буває, коли роблять реставрацію церкви десь у селі, під нею знаходять старі метричні книги. Свідомі мешканці передають їх до архіву.
Якщо людина зберігає ці документи вдома, їй від них немає ніякої користі. А у нас вони допоможуть багатьом, – говорить керівник архіву. – Дехто виставляє цінні документи на аукціон – ми не можемо викупити, бо не маємо на це фінансування. Але декілька років тому за допомогою благодійників ми зібрали гроші та викупили колекцію метричних книг по Косівському району.
Інколи працівники архіву самі купують цінні документи з власних коштів. Наприклад, днями начальник відділу звернень громадян, діловодного забезпечення та контролю Андрій Сміжак викупив на аукціоні 11 номерів французької газети «Excelsior» за 1915-1916 роки.
Реставрують і оцифровують
Як розповідають у архіві, роботу з оцифрування розпочали понад шість років тому. Мета – оцифрувати всі документи, але для цього ще треба час.
Оскільки архівні документи містяться на різних типах паперових носіїв, у різних форматах, це потребує спеціальної оцифрувальної техніки, – розповідає головний спеціаліст відділу формування національного архівного фонду та діловодства Тарас Галян. – Зараз у нас є сканери, які дозволяють оцифровувати документи машинописного чи рукописного тексту в різному цифровому форматі.
Перед скануванням кожен документ реставрують. Саме від його початкового стану залежить, скільки часу піде на цю роботу.
Процес оцифрування розпочинається безпосередньо, коли готується перелік документів. За необхідності проводяться додаткові реставраційні роботи і уже тоді за допомогою сканерів документи оцифровується, – пояснює Тарас Галян.
Зараз на процес зараз впливає багато факторів – війна, проблеми з електроенергією. Ще один проєкт Державного архіву області та американської компанії Family Search International – оцифрування метричних книг. Його розпочали у серпні минулого року й наступного літа планують завершити. Але метричні книги – це лише один фонд, що зберігає Державний архів області. А всього тут зберігається близько 920 тисяч документів – щоб усе оцифрувати, потрібно з десяток років.
Все ж, робота важлива, адже відскановані документи, по-перше, сприятимуть кращому збереженню оригіналу, а по-друге, дадуть доступ до них для людей з усього світу.
До нас приходять українці з різних міст, а часто й представники нашої діаспори з-за кордону, – говорить в.о. директора установи. – Часто приїжджають громадяни Польщі. А минулого року був громадянин Японії, який навчається у Польщі й досліджує тему, що стосувалася нашого міста. Люди приїжджають, цікавляться, не лякаючись ні воєнного стану, ні повітряних тривог.
Авторка: Ольга Романська
