Військовослужбовець 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» із позивним «Івашка» пішов до війська ще у 2023 році. Спочатку служив у піхоті, брав участь в обороні позицій під Спірним, згодом самовільно залишив частину, але повернувся та продовжив службу. Нині він працює оператором БПЛА.

Про свій бойовий шлях, моральне виснаження, повернення після СЗЧ, роботу пілотом, ставлення до війни у тилу та підготовку новобранців військовий розповів в інтерв’ю Мотопіхотному батальйону 10 ОГШБр «Едельвейс», пише Правда.іф.

Від добровольця до піхотинця

«Івашка» родом із Хмельницького. Каже, що ще у 2022 році сам прийшов до військкомату, однак тоді йому відповіли, що потрібно чекати своєї черги. У 2023 році повістку він отримав у день народження.

«Ну і я просто сумлінно пішов у ТЦК. А що робити? Я ж до того був готовий, сам добровольцем записувався. Інших варіантів у мене не було», — згадує військовий.

Його брат також воював із 2022 року — спочатку у складі Хмельницької тероборони. Після народження четвертої дитини чоловіка демобілізували.

Сам «Івашка» після місяця у роті охорони потрапив до Коломиї, а згодом — у Дружківку та 108-й батальйон. Там він став піхотинцем.

Безпосередньо у штурмах військовий не брав участі, однак разом із побратимами відбивав атаки російських військ під Спірним.

Перший бойовий вихід, за його словами, запам’ятався позицією «Синичка».

«Немає нічого такого, чого ти не можеш зробити. Тим паче знаючи: якщо ти будеш ворога жаліти — вб’ють тебе. Ми не прийшли до них додому. Вони прийшли до нас», — розповідає він.

За словами військового, з часом до обстрілів та інших небезпек звикаєш. Водночас нинішня війна стала складнішою через широке застосування безпілотників.

«Ти не тільки слухаєш виходи, а й під ноги дивишся, і в небо — звідки прилетить», — пояснює «Івашка».

«Я сам повернувся»

Військовий також розповів про період, коли самовільно залишив військову частину. Каже, що рішення було пов’язане передусім із моральним виснаженням і переживаннями за молодшого брата.

«Сам повернувся. Мене ніхто не шукав, ніхто за руки не тягнув. Я дочекався моменту, коли мій молодший брат пішов на дембель, коли його демобілізували. Мені просто морально стало простіше», — говорить він.

За словами «Івашки», фізичне навантаження на війні він переносив легше, ніж психологічне.

«Більше морально-психологічний. Утома. На війні немає такого критичного фізичного навантаження. Фізично — 6-7 годин поспати, і ти далі пішов. А от морально це набагато тяжче», — розповів військовий.

Після повернення він допомагав облаштовувати позиції та копав бліндажі для піхоти й танкістів. Згодом отримав можливість перейти до підрозділу БПЛА.

Від піхоти — до операторів БПЛА

За словами військового, можливість спробувати себе як пілота з’явилася після того, як він працював біля позицій роти БПЛА.

Спочатку він близько пів року займався розвідкою на «Мавіках», а потім перейшов на великі безпілотники.

Цього року «Івашці» виповнилося 40 років. Каже, що певною мірою йому допомогло захоплення комп’ютерними іграми в юності.

«У мене колись був “Сюбор”, приставка. Після “Сюбора” згодом прийшли комп’ютери. Це мені, звісно, трошки допомогло», — розповідає він.

Водночас військовий наголошує, що робота оператора БПЛА також пов’язана з небезпекою. Навіть під час переміщення на позиції військові залишаються під загрозою ударів.

«Стрьомно, але що робити? Страх — це нормально», — каже «Івашка».

«Людям байдуже ця війна»

Під час відпустки у Хмельницькому військовий, за його словами, особливо відчуває різницю між фронтом і тилом.

«Людям байдуже ця війна. Вона для них знову, як з 15-го року, десь там, на Донбасі», — говорить він.

Найбільше розуміння, за його словами, він побачив на військовому кладовищі, куди приїхав до загиблого побратима.

«Отам я побачив людей, які розуміють цей біль. Це батьки, сестри, дружини», — розповідає військовий.

«Івашка» також говорить, що після початку повномасштабного вторгнення втратив контакт із частиною колишніх знайомих, які, за його словами, виїхали за кордон.

Окремо військовий згадує розмову з переселенцем зі Слов’янська, який працював продавцем у Хмельницькому.

«Каже: “Ну, там війна, тому я сюди переїхав”. Для мене це взагалі дикість», — говорить він.

«Якщо хочеш вижити — не думай, що тебе прикриють з усіх боків»

Розповідаючи про новобранців, «Івашка» каже, що намагається говорити з ними максимально відверто.

Після повернення із СЗЧ він проходив базову загальновійськову підготовку. За його словами, там новобранцям розповідали, що у разі потреби піхоту підтримуватимуть авіація та артилерія.

«Я кажу: “Люди добрі, що ви втюхуєте? Це такий брєд!”», — згадує військовий.

Він переконаний, що новобранці мають розуміти реальні умови служби та не розраховувати, що всі небезпеки за них зможуть нейтралізувати інші підрозділи.

«Якщо хочеш вижити, тоді не треба думати, що на Донеччині все добре і тебе з усіх боків прикриють. Немає такого», — наголошує «Івашка».

Водночас своїм побратимам він нагадує про необхідність виконувати бойові завдання та повертатися додому.

«Бо якщо ми їх тут не вб’ємо, вони прийдуть в Івано-Франківськ, у Львів, до мене в Хмельницький. І перше, що вони зроблять у Хмельницькому — прийдуть вбивати таких, як я, як мій брат, і всю мою сім’ю. За те, що ми взяли зброю і почали чинити їм опір», — сказав військовий.