Їх сотні, тисячі, десятки тисяч. Зраджених, нещасних, покинутих, голодних і переляканих. Мова, звісно, ж про безпритульних тварин, конкретніше – про котів, які через людську безграмотність, безвідповідальність та «доброчинну жорстокість» опиняються на вулиці, де їх чекає лише страшна смерть. І у дуже рідкісному випадку – чудесний порятунок. Про те, чому необхідно проводити стерилізацію тварин, про те, що принцип «гріховного втручання у природу» не є правильним, читачам Правда.іф розповідає Галина Шавлай, власниця невеличкого зооготелю «Пані Коцька» Івано-Франківська.
Подаємо пряму мову пані Галини:
Маленька підвальна будівля на вул. Лепкого в жодному разі не є притулком для тварин. Свого часу тут був магазин тканин. Але іноді на поріг магазину приходили коти, яких викинули на вулицю: як кошенята, так і дорослі тварини. Їх годували, лікували та намагалися прилаштувати в добрі руки, відвівши для цього невеличку кімнатку крамниці.
Коли ми згорнули магазин з тканинами, постало питання, що далі робити з приміщенням. А оскільки ми оті 5 років виходжували і прилаштовували викинутих котів, то отримали певний досвід. Так виникла ідея заснувати зооготель.
До нас у Івано-Франківську існували лише перетримки домашніх тварин. Люди, маючи якесь приміщення у себе вдома, за гроші брали на певний час тваринку на рівні квартирантства.
Тепер, якщо людина кудись їде, то телефонує нам. У сезон відпусток готельні місця заповнені. Таких місць у нас 7. Переважно люди залишають тварин на 10-14 днів, скільки триває путівка. А буває, що залишають і на місяць. Вартість послуги: 150 грн. за добу + корм і наповнювач.
Якщо мова про сиріт, тобто котиків, яких люди підібрали і принесли нам, то вартість – 100 грн. за добу. І за перетримку сиріт платять переважно ті, хто їх до нас приносить. Хоча не усі виявляються готовими до такого.
Влітку кошенят прилаштувати дуже важко, люди у відпустках, по селах і хочуть мати розв’язані руки.
Взагалі для кота краще залишатися на місці, там, де він звик жити, і аби хтось приходив його годувати. Але не усі мають родичів чи довірених осіб, тоді в нагоді стає зооготель.
Трапляються ситуації, коли хтось принесе кота з вулиці, оплатить його стерилізацію, тварина у нас побуде необхідний після цієї процедури період і повертається на вулицю.
Рудий, пухнастий і… хворий
Своєрідним талісманом зооготелю є Сібас. Він великий, рудий, харизматичний і дуже пухнастий. Клопотів із його вичісуванням – чимало.
Понад рік тому молоді люди знайшли його у одному з дворів вул. Шевченка. У нього на шиї була величезна рана, подерте вухо, підбите око, багато шрамів. Рана не гоїлася, ми зробили аналізи і виявили, що в нього котячий СНІД. Це не лікується, кіт може багато років щасливо жити, але будь-яка інфекція може його вбити. Близько 30% вуличних котів хворіють на таке захворювання. Сібас не спілкується з іншими котами, не має до них доступу.
Якась бабця принесла кошенят і сказала, що якщо не візьмуть, то піде скаржитися до Марцінківа
Нам постійно намагаються підкинути нових тварин, хоча ми, як уже було зазначено, не є притулком. Більше того, за відмову волонтерам часто і погрожують.
Знайомі волонтери розказували, як до них якась бабця принесла кошенят і сказала, що якщо не візьмуть, то піде скаржитися до Марцінківа.
Часто хворих тварин підкидають клінікам: відкривають двері, вкидають до середини хвору тварину і тікають.
Підсилають дітей з кошенятами в клініки, аби не платити за лікування.
Є такі люди, які хворих, заражених котів тягнуть до своєї квартири. Таких котів живе в квартирі 30-40, і це велика проблема: забрати таку тварину від «благодійниці».
Насправді, клопоту з підкидьками дуже багато: волонтери ночами сидять в соцмережах і пишуть пости, публікують фото і відео, цілодобово отримують телефонні дзвінки і важко навіть уявити, які розмови ми чуємо. До прикладу, пропозицію запхати кошеня в коробку і відіслати Новою поштою.
Прилаштувати бездомного кота дуже непросто. Так, беруть і дорослих котів, особливо старші люди, яким важко впоратися з кошеням. Інша причина, чому беруть дорослу тварину – вона уже стерилізована, вакцинована.
Але найбільше хочуть взяти саме маленьких, пухнастих, красивих, хоча поруч маса котів, які також потребують домівки. Навіть дещо образливо стає через таке обрання виключно по зовнішності. А ще – часто шукають кошенят конкретної породи.
Винести кота на вулицю і залишити – це вбивство
Дуже важко пояснити людям про необхідність стерилізації. Хтось каже, що це гріх і втручання в те, що запланувала природа. Хтось каже, що існує природній відбір.
Коли тварина мучиться в період тічки, її часто годують різноманітними таблетками. А уже доведено, що прийом таких таблеток – це гарантований рак і тварина помирає в страшних муках.
Без стерилізації кішки, домашні кошенята – приречені. Малюків викидають на вулицю, коли вони самостійно навіть їсти не вміють. А навіть якщо воно уміє їсти, то їжу собі не знайде, бо просто не вміє цього робити. Воно не знає, що треба втікати від собак. А собаки дуже часто здирають з кошенят скальп, переламують хребет. Тваринка, якщо одразу не помре, то буде дуже мучитися, поки сконає.
Тобто, якщо людина виносить кошенят на вулицю і сподівається, що вони якось виживуть, то це не так. Вона просто убиває їх. І це те саме, що втопити новонароджених кошенят, це таке саме вбивство.
Не можна виносити надвір і там залишати домашніх тварин, не пристосованих до вулиці.
Був випадок: люди з’їжджали з квартири, а кішку винесли і просто посадили біля смітника. Вона отримала такий стрес, що до ранку полисіла.
Коти на вулиці живуть прайдами і вони не приймають до гурту оте нещасне, яке хтось виніс. Ті ж коти його загризуть, бо це – конкуренція за їжу.
Стерилізація важлива. Стерилізована тварина не мучиться, не намагається втекти з дому. Тварина може бути дуже мудрою, але коли вона гуляє, їй гормони б’ють в голову, вона уже нічого не розуміє, навіть тих же інстинктів виживання.
Стерилізація не змінює характеру тварини, хоча впливає на охайність. Стерилізовані коти і кішки не мають потреби мітити територію і стають значно охайнішими.
Зараз у нас восьмеро сиріток. Ось цих малюків, свідки бачили, як перед грозою виклали у коробці з буса на вулиці і поїхали. Одна пані погодилася проплачувати їхнє перебування тут. Ось цю чорненьку звати Фрузя.
Це кошеня – зрадили, спочатку принесли, а потім подзвонили, що відмовляються оплачувати його проживання.
А ось ця – найбільша хуліганка серед усіх, хуліганить від ранку до вечора. Але лише заходять чужі, як одразу ось так чемно сідає чи лягає і усім своїм виглядом показує, яка вона хороша і слухняна.
Кожне з них заслуговує на дім і добрих господарів. І дуже шкода, що наші люди настільки безвідповідально ставляться до котів, вважаючи, що можна просто викинути, підкинути кудись, тощо, замість того, аби забрати з вулиці і обов’язково стерилізувати.
Підготувала Любов Загоровська
Фото: Богдан Савлюк
