18 березня для усіх православних та греко-католиків розпочався передвеликодний піст, який за канонами церкви вважається одним з найголовніших. Проте на Гуцульщині, окрім різноманітних церковних, є чимало особливих постів, які у більшості випадків мають тільки народне підґрунтя.
Інформатор поспілкувався з місцевою мешканкою з Верховини, пише Правда.іф.
Священики кажуть, що цей піст встановлено за прикладом самого Ісуса Христа, який сорок днів перебував у пустелі та нічого не їв.
На Гуцульщині Великодній піст вважається періодом духовного очищення, гармонії з близькими та природою. Тому з давніх-давен майже кожен гуцул і гуцулка дотримувалися священного посту.
Окрім відмови від їжі, гуцули відмовляли собі в інших речах, які раніше приносили їм радість (співи, танці). Під час великого посту старалися важко не працювати, добре дбати про худобу та своє обійстя.
Саме говіння (дотримання посту) на Гуцульщині має унікальне значення, адже постити можна щодня при цьому присвячуючи говіння щоразу іншому наміру.
Більшість жителів карпатських сіл за церковними приписами утримуються від вживання м’яса, молочних продуктів та яєць кожну середу (на спомин зради Юдою Христа) і п’ятницю (на згадку про хресні страждання і смерть Спасителя).
Як поділилася з нами мешканка Верховини окрім християнських норм, є у гуцулів багато своїх неписаних, проте перевірених життям законів. Це ж стосується і посту. Так, гуцули свято вірять, що утриманням від певної їжі у поєднанні з молитвами та роздаванням милостині можна випросити у Бога різні ласки.
Також гуцули вірять, що завдяки говінню можна відвернути лихо від сім’ї, від худоби, яка й досі вважається на Гуцульщині показником достатку і добробуту кожної родини, відновити мир і лад в сім’ї, повернути чоловіка чи дружину й навіть покарати ворога.
На Гуцульщині говіння у певні дні має неабияке значення. Найстрогіше постують у понеділок, середу та п’ятницю. У ці дні давні гуцули їли лише хліб та пили воду в усі інші дні їли все окрім м’яса та яєць.
Піст у певні дні. Значення для гуцулів.
Понеділок – це чоловічий день. Пропостивши щопонеділка будь-яка особа чоловічої статі може просити в Бога чого завгодно.
Тим часом матері неодружених дівчат присвячують понеділкове говіння за щасливе одруження їхніх доньок. Разом з матерями можуть “голодувати” і самі юнки, просячи Богородицю дати їм добру долю.
На фото гуцулка – Юлія Фенчук. Фотографиня – Дарина Федосенко
У вівторок постять ті, у кого в сім’ї стається якесь нещастя. Щоб піст був більш дієвим, треба запалити в хаті три великі воскові свічки: святому Антонію, Пресвятій Трійці і Божій Матері та проказувати зранку, о 3 годині дня і ввечері по 12 раз “Отче наш”, “Богородице Діво” та “Вірую”.
Як додає місцева мешканка – говіння у середу для гуцулів має сакральний сенс. Так у середу можна постити за здоров’я і благополуччя своїх рідних.
“Існує повір’я, що хто упродовж усього життя говіє у середу, того ніколи і ніхто не зрадить” – народна творчість.
У четвер не вживають скоромної їжі задля викриття якоїсь таємниці. Найчастіше це використовують ті, у кого щось вкрали, чи, не доведи Господи, убили когось із близьких, а злочинця знайти не можуть.
П’ятниця вважається чи не найважливішим днем посту. Усі – від найстаршої людини до найменшої дитини, а також хворі, немічні та вагітні, намагаються у цей день нічого не їсти.
Гуцули вірять, що пости, молитви та добрі справи, зроблені у п’ятницю, можуть кардинально змінити долю, зцілити безнадійно хворих, врятувати невинних від ув’язнення. Але, коли посник тримає на когось зло, то нічого в нього не вийде.
У суботу ніхто не постить за винятком тих, хто хоче зробити комусь зло.
Так само і в неділю. Проте кажуть, що у час настання нового місяця в неділю добре говіти неодруженим дівчатам, яким за такий жертовний вчинок, Господь обов’язково дасть доброго чоловіка.
Окрім того, кожен церковний піст має своє окреме значення. Зазвичай перед Великоднем постять за благополуччя живих та упокій мертвих рідних і близьких.
Також як кажуть священники посту можуть не дотримуватися важкохворі люди, діти та військовослужбовці:
“Воїни наші, захисники можуть не говіти вони й так роблять надзвичайно важливу справу. Оборонять рідну Батьківщину. Жертвують життям за тих кого люблять вони вже виконують головні Божі закони” – сказав нам декан Верховинського району ПЦУ, настоятель церкви Пресвятої Тройці села Ільці Дмитро Михавків.
