В Івано-Франківську в обласній клінічній та дитячій лікарнях перебувають двоє поранених внаслідок російської атаки 24 березня.

Про це у коментарі Суспільному розповіли лікарі медзакладів.

Франківку Надію Возняк, з ноги якої медики витягли уламок, виписали з медзакладу. Шестирічного хлопчика, який під час атаки зазнав поранень, прооперували. Дитина перебуватиме на стаціонарному лікуванні.

Зі слів завідувача відділення травматології № 2 Івано-Франківської обласної клінічної лікарні Романа Остафійчука, пацієнтку Надію Возняк, яку госпіталізували 24 березня, прооперували — зі стегнової кістки медики видалили уламок.

ДО ТЕМИ: На Прикарпатті попрощалися з нацгвардійцем і його 15-річною донькою, які загинули під час російського удару

“Все нормально, її вже виписали. Сьогодні у Надії була перев’язка. Жінка вже на амбулаторному режимі, прийде до нас тільки зняти шви. Стан — нормальний, набряку немає, пацієнтка пересувається самостійно, без милиць”, — додав Роман Остафійчук.

З його слів, наразі в медзакладі перебуває ще один пацієнт, який отримав уламкові поранення та рвані рани.

В Івано-Франківській обласній дитячій клінічній лікарні прооперували шестирічного хлопчика, травмованого внаслідок атаки рф. До кінця тижня він перебуватиме на стаціонарному лікуванні, розповів нейрохірург закладу Ігор Дубина.

“Пацієнт вже сідає, трошки ходить. Проблем таких гострих немає. З ран голови шви зняли. Тому стараємося вже потрошки хлопчика ставити на ноги. До кінця тижня планується контрольне обстеження, і вже від нього відштовхуватимемося, як ми будемо далі лікувати”, — говорить Ігор Дубина.

Хлопчика і його маму до медзакладу після російського удару 24 березня провів франківець Віталій Васильєв, який перебував за 10-15 метрів від місця атаки. Чоловік розповів, що почувається нормально, від госпіталізації він відмовився.

“Я більше, скажімо так, морально й психічно трішки важко почуваюся. Знаєте, я ж усвідомлюю те, що було. Постраждав я не сильно: голову травмував трохи, спину, кілька поранень у ногах і руках. Але вразило найбільше те, що, думаю, могло все закінчитися. Були плани, робота, діти, внуки, і все в один момент могло закінчитися. Ця думка дуже тисне”, — розповідає Віталій Васильєв.