Наприкінці червня франківці отримали рахунки від податкової за приватизовані присадибні ділянки. Та розмір щорічного податку цього разу виявився шоком для багатьох.
Адже суми у порівнянні з минулими роками зросли в десятки разів, пише Репортер.
Сім’я франківця Володимира Шпега має ділянку в 10 сотих. Це будинок, город і невеличкий сад. За 2020 рік вони отримали платіжку в 4425 гривні 23 копійки, а у 2019 було 261 гривня, тобто майже в 17 разів менше.
«Така різниця для нашої сім’ї стала несподіванкою. В нас є всі платіжки, починаючи від 2008 року, відколи ця земля приватизована, – каже Володимир Шпег. – До прикладу, в перший рік ми заплатили 36 гривень. За 2017 – 118, далі – 132 гривні. Тому вирішили, що платити таку суму за землю, яка належить нашій сім’ї вже майже 80 років, ніхто не буде – подаємо до суду».
У багатьох франківців схожа історія – цьогорічні суми у платіжках в рази більші, ніж минулорічна. Звісно, люди обурені…
Керівниця відділу комунікації головного управління Державної податкової служби в області Мар’яна Мороз пояснює, що вони лише розраховують суму податку, а не визначають його розмір. Роблять це індивідуально для кожного власника ділянки, відповідно до нормативно грошової оцінки землі (НГО). Також при цьому враховують і ставку земельного податку, встановлену міською радою. А торік міськрада затвердила нову цифру – з 0,03 % підняла до 1 % від НГО.
«Коефіцієнт індексації у 2020 році дорівнює одиниці. Сума податку розраховується за простою формулою: площу ділянки множимо на індексовану суму нормативно грошової оцінки землі. В даному випадку це 442 гривні 48 копійок. Множимо на ставку податку, яка становить 1 %, і на коефіцієнт, який дорівнює 1. До прикладу, людині, що володіє земельною ділянкою в 500 метрів квадратних, доведеться заплатити 2012 гривень», – розповідає Мар’яна Мороз.
Зміни до оподаткування земельних ділянок активно обговорювали у соцмережах. Висловився там і міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. Він заявив, що ставка земельного податку не змінювалась протягом чотирьох років, тож впевнений, що податківці просто недобре порахували. Але все ж таки вирішив скликати нараду та навіть позачергову сесію міськради з цього питання.
Тож минулої п’ятниці депутати прийняли рішення зменшити ставку податку до 0,06 % для фізичних осіб. А для юридичних осіб ставка залишилася незмінною – на рівні одного відсотка.
«Насправді, ця ситуація є дуже дивною. Адже впродовж останніх чотирьох років жодного рішення про збільшення податку не було. Але цього року, пояснюють, що змінилася система перерахунку у податковій. І саме тому депутати скоригували коефіцієнти до рівня минулого року», – пояснив рішення міськради Руслан Марцінків.
Відтак, податкова має перерахувати суми податку та надіслати мешканцям Івано-Франківська нові рахунки. А тим, хто вже встиг заплатити більше, обіцяють зарахувати ці гроші за наступні роки.
Директорка ГО «Івано-Франківський регіональний центр» Наталія Кобильчак каже, що й справді розмір податку, починаючи з 2017 року, був незмінним – 1 %. Втім, чому така різниця між сумами у платіжках, не дуже зрозуміло.
«Для мешканців земельний податок обчислюється на основі рішень міської ради про ставки земельного податку та про нормативну грошову оцінку землі з врахуванням коефіцієнтів індексації. Ці рішення приймає міська рада та після підписання передає до ДФС, а коефіцієнти індексації встановлюються на державному рівні, – говорить Кобильчак. – Рішення про нормативно грошову оцінку міськрада затвердила у 2016 році. Вартість квадратного метра землі, який береться для обрахунку податку, становила на той час неповних 235 грн. У 2020 з врахуванням коефіцієнтів індексації вона зросла майже удвічі та, за інформацією ДФС, становить неповних 445 гривень. Отже, очевидно, що збільшення вартості землі могло призвести до зростання земельного податку вдвічі порівняно з 2017 роком, проте не вдесятеро й більше».
На думку експертки, така різниця виникла через другу складову формули – ставки земельного податку, яку встановлює міська рада. Каже, уникнути плутанини в майбутньому міг б допомогти сервіс для обрахунку своїх податкових платежів на локальному рівні. Тобто, кожен міг порахувати свій податок сам.
