Доля цього губернатора виділяється серед інших передусім тим, що саме Михайло Вишиванюк єдиний із прикарпатських голів ОДА, кому вдалося «двічі увійти в одну річку» – повторно побувати на посаді очільника регіону.
До того ж він абсолютний рекордсмен за тривалістю перебування в кріслі «губернатора» не лише в області, але і в Україні. На посаді керівника регіону Михайло Вишиванюк провів рекордний термін – 12 років.
Михайло Вишиванюк виходець з колишніх голів колгоспів. У цій сфері він був досить успішним керівником, чим ще на початку кар’єри зажив слави мудрого господарника, пише Західний кур’єр.
Перший досвід керівництва областю Вишиванюк отримав у часи президентства Леоніда Кучми: з 1997 до 2005 року. Тоді він заслужено вважався відданим «кучмівським» бійцем, до того ж його особистим другом.
Протягом восьми років свого тодішнього перебування на високому посту, «губернатор» повністю контролював кадрову політику регіону, із бізнесом був у дружніх стосунках. Саме «за Вишиванюка» в області були тихо-мирно приватизовані усі більш-менш цікаві з точки зору отримання можливих прибутків промислові об’єкти, з’явився ТК «Буковель». Фактично більшість інвестицій влилося на Прикарпаття саме в час першого губернаторства Михайла Васильовича.
У 2004 році, під час Помаранчевої революції, Михайло Вишиванюк не сприяв, але й не перешкоджав подіям, що тоді відбувалися в області. На початку 2005 року – пішов у відставку. Тоді на питання щодо своїх подальших планів, Вишиванюк говорив так:
«…Хочу поправити здоров’я. 8 років перебування на такій роботі ой як його підірвали. Я прийшов у 1997 році і мене аж в дрож кидає від того, як ми перебули той час. А куди піду на роботу – не знаю… Ще не визначився. …В депутати до Верховної Ради — не піду. Не хочу займатися політикою. За своєю природою — я людина-господарник. Політика мені страшно не подобається, то не моє».
І справді, у період своєї відставки активної участі у великій політиці Михайло Васильович відкрито не приймав, хоча і зберігав неабиякий вплив на місцеву владу.
Так зване «друге пришестя» Михайла Вишиванюка до влади відбулося у 2010 році і було пов’язане із перемогою Віктора Януковчина на виборах Президента. Відкрито проти його призначення керівником області не виступила жодна партія.
Змінивши на посаді Миколу Палійчука, Вишиванюк почав вести подібну до часів своєї першої каденції «ґаздівську» політику. Ще під час свого представлення голова ОДА наклав табу на будь-які кадрові зміни серед держслужбовців без погодження з обласною адміністрацією. Щодо керівничого стилю, то він у Михайла Васильовича не змінився: губернатор і надалі був вимогливий до тих, з ким працює, не надаючи при цьому особливого значення політичній приналежності.
Незважаючи на те, що Михайло Вишиванюк у другій каденції позиціонувався як людина президента Януковича, час від часу запускалися чутки про його відставку.
«Я можу сказати, що буду звільнений, дійсно буду звільнений, але у 2017 році, коли наступить пенсійний вік», – відповів на закиди на одній з прес-конференцій голова ОДА…
Однак, насправді, Михайло Вишиванюк за крісло ніколи не тримався. Вмів вчасно прийти і вчасно піти… Напередодні подій на майдані, 7 листопада 2013 року він подав у відставку…
…18 червня 2016 року невтомне серце Михайла Васильовича Вишиванюка перестало битися.
Окремі цитати з останнього інтерв’ю Михайла Вишиванюка «Західному кур’єру», дуже точно дадуть зрозуміти, якою людиною був Михайло Васильович:
(Про нинішніх лідерів, які вилетіли з «гнізда» Михайла Вишиванюка)
– Я категорично проти отакого вашого трактування — про якісь «гнізда». Всі ми вийшли з народу, хто з якої сім’ї: хто з бідної, хто з багатшої, хто з сільської, хто з міської. Але всі ми вийшли звідти. Ділити людей — вкрай неправильно. Одна з наших найбільших помилок, коли ми ділимося на партії, фракції, своїх-чужих. Я особисто людей ділю за чотирма категоріями. Є перша категорія людей, яка живе (як кажуть) ні собі, ні людям. Є друга категорія — тільки собі, тільки для себе. Є третя категорія людей — живе, працює в основному для людей і трошки для себе. Четверта категорія — все для народу, все для людей. Але до четвертої категорії відносяться Ісус Христос, Святий Миколай, Матінка Тереза… Я себе відношу до третьої категорії. Людей треба ділити за категоріями, наскільки вони корисні суспільству, що вони зробили в своєму житті і що вони можуть зробити, а не за партіями, куди вони деколи зачасу потрапляли випадково або в силу певних обставин, і аж ніяк не можна ділити на своїх і чужих. Всі – наші люди.
(Про посаду голови ОДА…)
– Дуже багато людей не розуміє, не знає, що означає ця посада, яка там величезна відповідальність і який об’єм різноманітних питань. Не можна порівнювати мене чи когось другого. Час різний. Мені в той час вдалося створити диктаторську систему управління, і як сказав Вишиванюк — воно мало бути зроблено. Чи добре, чи зле, але всі знали, що то має бути зроблено.
(Про настрої в країні)
– Сьогодні настрої в країні дуже мінливі. До обіду людей можуть зібрати під одними гаслами – і люди поведуться на них, після обіду тих самих людей зберуть під діаметрально протилежними гаслами – і вони теж поведуться на них.
(Про вектор країни)
– Ідеальний варіант – бути незалежними і не входити в жодні союзи, але цей рубікон перейдено, і тепер в нас шлях виключно в Європейський Союз. Ніяких братських стосунків з Росією в нас вже не вийде. А якщо іти на якісь переговори з Росією, то це хіба в ролі васала. Все – рубікон перейдено. Чим скоріше ми опинимося в Європейському Союзі, тим буде краще.
(А мемуарів – жодного рядка)
– Ніколи. Жодного рядка. Категорично заявляю, тому що одного разу мені попали спогади Коржакова, колишнього начальника особистої охорони Бориса Єльцина. Я прочитав одну сторінку і нову книжку викинув у смітник. Не можна так когось обливати болотом, а себе вигороджувати. Святі були апостоли, святий Ісус Христос, а з себе робити святого недопустимо. А з цієї причини, якщо не можеш сказати повну правду, то краще помовчати.
трошки для себе…. дуже трошки багато для себе…