На основі текстів Тараса Прохаська із книжки “Так, але” музикант гурту “Очеретяний кіт” Микола Доляк створив музичний проєкт “Але не так”. В межах проєкту записали п’ять пісень, наступного ж року планують видати альбом.
Разом із письменником Тарасом Прохаськом та саундпродюсером Сергієм Тягнирядном, Микола Доляк спробував перевірити, чи є в сучасній попмузиці місце для рефлексії. Проєкт був побудований як творча лабораторія, яку підтримав Український культурний фонд.
11 серпня проєкт увійшов в активну фазу. Спільно з ГО “Ініціатива ЦСМ” в Карпатах була проведена серія воркшопів, під час яких письменник та музикант говорили про есеїстику, музику і про те, як інкорпорувати жанр есею у попмузику. Відеозаписи воркшопів будуть доступні в жовтні на YouTubeканалі Миколи Доляка і можуть бути корисними для українських музикантів.
У вересні в Києві Микола Доляк, Сергій Тягнирядно та сесійні музиканти в студії звукозапису Crystal Sound шукали для пісень-есеїв досконалого звучання. Робота оберталася навколо п’яти пісень, за мотивами есеїв з книжки Тараса Прохаська “Так, але”, передає “Галка”.
Відтак було створено версії п’ятьох пісень: “Карпатський джаз” (за есеєм “Щілина любові”), “Набуватися” (за мотивами есею “Набуватися”), “Бабінтон” (за есеєм “Бабінтон”), “Камінь око точить” (за есеєм “Altius, fortius?”), “День святого Франциска” (за есеєм “День святого Франциска”). За словами автора проєкту, естетика пісень варіюється від джаз-мануша до блюзу і поп- та фольк-року. У 2022-му на основі пісень планують видати альбом.
Микола Доляк розповідає, як виникла ідея пісень-есеїв: “Пастка попмузикантів у тому, що вони працюють у сфері розваг. Від попмузики чекають, що вона буде розважати. У цьому немає нічого поганого. Але я відчуваю, що попмузика має більші можливості. Наприклад, ставати піснею-роздумом або навіть піснею-есеєм.
У 2019 році я відкрив книжку Тараса Прохаська “Так, але” і зрозумів, що це дуже суголосні моїм відчуттям сюжети й дуже спокусливе і близьке мені споглядання. Тарас тонко відчуває прості речі і просто пише про них. А ще в Тарасових есеях є ритм, мелодика і гармонія, яка спонукає почати писати музику. Загалом вважаю його гуру української рефлексії. Якщо хочеш навчитися думати й говорити про те, що думаєш − це до Тараса”.
Це не перша колаборація “Очеретяного кота” і Тараса Прохаська. Раніше письменник неодноразово виступав із текстами у супроводі гурту. Зокрема, у 2016-му, на вінницькому літературному фестивалі Intermezzo Прохасько під музику “Очеретяного кота” читав “НепрОстих”.
“Коли Микола озвучив ідею, мені одразу стало страшенно цікаво. Микола і його музика подобалась мені завжди − делікатністю й чутливістю. І ще Микола − музикант високої культури, мене підкуповує, що він не просто музикант з рок-гурту, а що він багато років практикував музику в оркестрі. Мене захоплює, коли автори пісень мають такий розширений діапазон і досвід. Микола сказав: “Хочу зробити “пісні-есеї”. І от я їхав до нього й думав, як воно буде. А коли доїхав, Микола мені зіграв нариси, ескізи пісень-есеїв за мотивами “Так, але” і я був страшенно захоплений цим методом перетворення прозового рефлексивного тексту в пісенний.
В попмузиці, особливо фірмовій, є ця давня традиція − триматися філософії та рефлексії (Лу Рід або Леонард Коен). І ця традиція в сучасному світі тільки поглиблюється, бо музика звільняється від “розважальної” залежності, від консервативних підходів до роботи з текстами. І стає місцем, з якого можна промовляти до аудиторії, яка не читає есеїв або поезії, але в такий спосіб зустрічається з рефлексіями. А це неминуче приводить до саморефлексій”, − наголошує Тарас Прохасько.
Нагадаємо: Микола Доляк − музикант, композитор, незмінний учасник гурту “Очеретяний кіт”, де співає, грає на гітарі, флейті та піаніці. 15 років працював у Вінницькому обласному естрадно-духовому оркестрі “Подоляни”. Учасник музичних проєктів: “Пароми”, “Секретарьов та друзі”, МОРЖ, “Нескорений пророк”, “Колискова для тата”, “Коло тихого Дунаю” та інших. Лауреат всеукраїнського музичного фестивалю “Червона Рута-99”. Автор культових пісень: “Гендель”, “Буряки”, “Тесла летить на Марс”.
Тарас Прохасько − письменник, перекладач, один із представників станіславського феномену. Автор книжок: “Інші дні Анни”, “FM Галичина”, “НепрОсті”, “Лексикон таємних знань”, “З цього можна зробити кілька оповідань”, “Порт Франківськ”, “БотакЄ”, “Одної і тої самої”, “Ознаки зрілості”, “Бо є так”, “Так, але” та ін. За книжку есеїстики “Так, але” в 2020 році отримав Шевченківську премію.
