Холоднезний зал, ритмічний стукіт, яскрава термосумка для м’ячів – це перше, що привертає увагу на типовому зимовому тренуванні юних франківських тенісистів.
Ну і головні дійові особи – близько десятка підлітків, хлопців і дівчат та їх тренерів. Діти, схоже, дискомфорту через холод не відчувають – дехто навіть в шортах.
Помітно, що вони не намагаються зігріватися, а просто займаються улюбленою справою – дехто зосереджено, дехто з усмішками, просто грають в теніс, відточують удари та прийоми м’яча, пише Правда.іф з посиланням на Галку.
“Коли оголосили зимові канікули на два тижні, діти з розпачем питали, чим їм займатися стільки часу без тенісу”, – каже тренерка з тенісу Вікторія Петрук.
До 2019 вона сама професійно грала у теніс, виступала та перемагала на багатьох кортах України та закордоном, має звання майстра спорту з цього виду спорту. А зараз, разом з старшою сестрою Марією Гоголь та тренером Ігорем Петруком вже кілька років навчають тенісу у Magic Skills Academy (далі – MSA).
“Завжди була мрія створити те середовище розвитку, яке б максимально відповідало тому, на що заслуговують наші діти. Щоб у них був комплексний розвиток. Ми не тільки про те, щоб навчити махати ракеткою, а про те, щоб діти мали тепле середовище, де вони розвиваються, де їх підтримують, розуміють, завжди чекають. І де б дбали про їх фізичний і психологічний розвиток”, – розповідає про місію MSA її засновниця Марія Гоголь.
Ця спільнота, клуб ДЮСШ “Олімп” а також клуб “Карпати” і клуб “Асе” є основою федерації тенісу в Івано-Франківській області.
Теніс у Франківську – не новинка і не екзотика
Мало хто знає, але тенісисти в Івано-Франківську завжди були конкурентоспроможними. Тенісні корти ДЮСШ “Оліпм” на вулиці Української перемоги (колишня Сахарова) були популярною локацією ще в 50-60-их роках минулого століття. Тут відбувалися навіть міжнародні змагання, а також приїздили на збори з усього колишнього Радянського Союзу. Звідси родом, тренував молодь та завершував життя член збірної СРСР в 70-их роках минулого століття Ігор Пилипчук.
“Ще донедавна у різних вікових категоріях Івано-Франківськ представляв хороших спортсменів, це правда. Хлопці з міста стояли в ТОП-5 всіх у категоріях. Так само і дівчата, а це – дуже серйозний показник”, – каже Ігор Петрук.
Та й зараз місто представлене трьома збірниками – це юнаки Дмитро Втерковський, Павло Боднарчук та Максим Калабішка. А за підрахунками, нині тенісом займаються близько пів тисячі франківців – як професійно, так і на аматорському рівні.
В Івано-Франківську в останні роки почали проводити дитячі і дорослі місцеві, всеукраїнські та навіть міжнародні турніри, зокрема першої категорії. Учасники отримували, залежно від результату, очки у рейтинг професіоналів.
“Люди побачили, що теніс став доступним. Колись була думка, що це спорт для багатих. Зараз це точно не так. Все стало доступніше – є де грати, є відкриті корти влітку. Інвентар різної цінової доступності для аматорів – не лише дорога професійна лінійка. А сам теніс цікавий, бо треба і головою багато працювати, і фізично розвиватися, та є технічна складова. Тобто йдеться про різносторонній розвиток гравця”, – пояснює Ігор Петрук.
Теніс допоміг дітям відволіктися від війни
Повномасштабне вторгнення Марія Гоголь зустріла в Австралії. Перечікувати там нелегкий для країни час й думки не було – адже у Франківську заняття з дітьми Вікторія та Ігор зупинили лише на кілька тижнів. Навпаки – відновлення тренувань якраз було дуже потрібне юним спортсменам, аби відволіктися від тривожних подій. І франківські тенісисти були одними з перших в місті, хто організував гуртки для дітей-ВПО.
“Ми побачили, що багато дітей приїжджає в Івано-Франківськ, і щоб хоча б якось дитячу увагу відвернути від війни, ми вирішили допомогти їм адаптуватися та безкоштовно тренували дітей-переселенців. Так займалися кілька місяців – нас відвідували близько 60 нових дітей. Дехто займається досі”, – каже Ігор Петрук.
Також спільнота тенісистів збирала одяг і взуття для цивільних із зони активних бойових дій. Деякий час в приміщенні академії MSA жили переселенці. Зараз тренери продовжують організовувати збори для потреб військових. А пораненим Захисникам допомагають відновлюватися через заняття в академії.
“Ми розуміємо, що ми або там, на війні, або тут, але робимо все від нас залежне для перемоги. І те, що тут є тренування дітей – заслуга і жертва Воїнів. Моя друга освіта – лікувально-реабілітаційна психологія. І я з тренерами можемо комплексно підходити до відновлення “котиків”, які дбали про нашу безпеку. У кожного воїна особлива історія та індивідуальні потреби… Контузії залишають значний слід, хоч це може візуально непомітно. Але це може викликати зміни в когнітивних функціях, проблеми з пам’яттю, зміни настрою та поведінки, проблеми зі сном. Спостерігаю, що у нас непогано виходить відновлювати Захисників. Вони постійно серед дітей, діти з ними розмовляють і грають. Наші вихованці з ними теж вчаться комунікувати, бо вони не знають, як правильно поводити себе з ветеранами, особливо травмованими. Але у них теж є бажання це вміти робити з користю, бо вони теж вдячні воїнам”, – ділиться Марія Гоголь.
Як харків’яни та кияни розвивають у Франківську місцевих гравців
В час повномасштабного вторгнення в Івано-Франківськ приїхали тисячі українців зі східних, центральних, південних регіонів. Великих міст, де тенісна культура розвинена краще. Є більше кортів, є більше гравців, є більше досвіду. І немісцеві прихильники цього спорту неочікувано для Франківська сприяли розвитку спільноти.
“Помітила, що люди, які приїхали до нас, допомогли сформувати нове класне середовище та підхід до гри. Вони тренуються і з тренером, і грають в своєму оточенні, з аматорами. Такий підхід у Франківську раніше був непритаманний. Є розуміння – що якщо я цим займаюсь, то я маю це добре робити, але і робити в своє задоволення.
Вже і місцеві мене питають – а навчіть мене правильно грати? Правильно тримати ракетку, а не як небудь.
Тепер і наші діти та підлітки можуть грати з аматорами, бо є дуже хороші гравці. І це класно як для молоді, так і для аматорів. Вони щось передають підліткам, розвиваються, а підлітки дають щось їм” – впевнена Марія.
Зараз гра у теніс як ніколи допомагає багатьом людям психологічно. Гра і заняття – одна з стабільностей, якої останні два роки українцям бракує. Дітям важливо, що їх чекають тут. Та й аматорам теж цінно відчути, що життя триває. І таке розвантаження допомагає набирати ресурси для допомоги ЗСУ чи потребуючим.
“Буває, гравці питають, чи можна бити на всю силу – та будь-ласка. Бо я бачу, що це допомагає емоційно розвантажитись” – помітила Вікторія.
Розвиток впирається в зиму та брак критих кортів
Якщо літній час тренери і спортсмени згадують із задоволенням, то холодні пори року – асоціюються у них з труднощами. Івано-Франківськ – єдиний обласний центр на заході України, де немає бодай одного тенісного критого корту з відповідними параметрами. На яких можна тренуватися та приймати змагання. Банально сховатися від весняного чи осіннього дощу і продовжити тренування, не говорячи вже про зимовий час. Це – найважчий період у житті франківських тенісистів, бо в місті не вистачає залів для занять.
“Кожної осені одне і те ж – без перебільшення ми ходимо по всьому місту, бо шукаємо години в залах. Але місця просто немає. Конкурувати з футболом чи іншими командними видами спорту дуже важко. А ще зал має мати потрібні отвори для сітки і розмітку під теніс. А ще багато шкіл перейшли на навчання у дві зміни. Цієї зими ми працюємо лише в чотирьох залах, в яких маємо дуже обмежену кількість годин”, – розводить руками Ігор Петрук.
Через брак годин у залах, навіть спортсмени з професійної групи займаються тоді, коли є змога, а не так, як вимагає тренувальний процес. Хтось змушений постійно відпрошуватися з останніх уроків, а дехто навіть спеціально перевівся на онлайн навчання.
“Влітку ми від ранку до вечора на кількох кортах “Олімпу”, в одному місці, всі разом. Атмосфера чудова. А зараз ми просто “носимося” по Франківську з місця в місце. В одному залі дві години, в іншому одна. Втрачаємо час на переїзди, передачу ракеток та іншого інвентаря від тренера до тренера”, – зізнається Вікторія Петрук.
Тож взимку наставники піклуються не лише про тренування, а й зайняті купою додаткових організаційних проблем. Навіть температурою в залах (на одному з тренувань температура була лише +1 градус!). Термосумка для м’ячів у франківських тенісистів з’явилася не випадково – аби холод не псував їх властивості.
Чи є альтернатива таких зимових поневірянь? Тенісисти кажуть, що мають ідею та навіть трохи більше. Вони виступають за зведення накриття над частиною діючих кортів, що на території ДЮСШ “Олімп”. Навіть є люди, котрі можуть допомогти і оновити діючі майданчики. Аби діти у Франківську мали б такі ж гідні умови, як однолітки сусідніх Львова, Чернівців, Тернополя. Для цього потрібне лише погодження міської влади, сприяння від якої наразі не відчувають.
“Ні з області, ні з міста немає фінансової підтримки, та ми й ніколи не сподівалися. Але зверталися за дозволом на побудову критого залу, голова Федерації тенісу в області готовий це реалізувати… З листом, з підписами батьків – відповіді немає ніякої… Ми пробували записатися на прийом до мера – простояли в черзі, все зайнято.
Якщо ми говоримо про діалог, то його немає. Сказати, що хтось нами цікавиться – прийшов подивитися, запитати, як у нас справи – цього немає і не було роками. В баченні мого світу, я гадала, що хоча би на контакт йти, якщо ми просимо зустрічі, варто. Бо є перспективні гравці, є сотні франківців, залучених у теніс”, – зізнається Марія Гоголь.
Свою підтримку перспективній франківській молоді активніше показали федерації тенісу з сусідніх країн, ніж місцеві чиновники. До прикладу кілька юних гравців у 2023 безкоштовно тренувалися у академії Рафаеля Надаля в Іспанії.
Ну а поки франківські тенісисти вже рахують дні до весни – і мріють знову повернутися на відкриті корти. Не приховують – мають величезні очікування на свій критий майданчик для гри. Бо зимові труднощі, зізнаються, дуже демотивують як тренерів, так і гравців – і невідомо, чи вистачить наснаги їх долати наступного холодного сезону.
Фото Юрія Валька та Обласна Федерація тенісу Івано-Франківська.
