Закінчити школу, університет, піти на роботу, вийти заміж, народити діток та жити довго і щасливо – таким, вважають, є звичайне життя українок.
Однак героїня нашої розповіді внесла свої корективи та зуміла подивувати не лише подруг, а й батьків, пише ГК.
Уродженка с. Вільхівка, що на Рожнятівщині, Ольга Морис уже майже чотири роки перебуває у шлюбі з громадянином Мексики Херардо Муньос і живе в його країні, в м. Гуанахуато.
По два прізвища
“Спочатку я не наважувалася розповісти батькам про стосунки з іноземцем, щоб не переживали, – розповідає 27-річна жінка. – Хоча, зізнаюся, і сама хвилювалася, бо різні історії доводилося чути від українок про стосунки з іноземними чоловіками. Та щирі почуття роблять дива з людьми».
Згодом вона таки наважилася і повідомила рідним про коханого Херардо. До речі, у Мексиці цікава тенденція щодо прізвищ. Повне ім’я чоловіка – Херардо Муньос Пласенсія. Муньос – прізвище від батька, Пласенсія – від матері. Там кожна дитина має по два прізвища – така собі гендерна рівність. Натомість у нас в Україні, як відомо, прізвище від тата і по батькові – також.
Ольга Морис навчалася у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за спеціальністю «німецька мова і література». Під час магістратури і рік після закінчення вишу працювала вчителем німецької мови у НВК Школі-гімназії Шептицьких. У 2016 році отримала грант від міжнародної програми Erasmus Mundus на здобуття ступеня магістратури в галузі лексикографії (EMLex- Erasmus Mundus Joint Master Degree).
Навчання мало проходити щонайменше у двох університетах – один рідний, другий приймаючий. Так вона потрапила у португальське місто Брага, Міньюський університет, де, власне, і познайомилася з Херардо.
Перша зустріч відбулася на заході, який влаштували представники загальноєвропейської студентської організації, – Flag Party (Вечірка прапорів). Кожен повинен був принести прапор своєї країни і мав бути одягнений у національний стрій.
Спільний бізнес
Спочатку молода пара вивчала одне одного, адже вони представники абсолютно різних культур. Оля не вірила жодним словам про наміри одружуватися. Їй було дивно: невже поруч немає симпатичних хороших жінок?
Близькі та рідні були шоковані, коли дізналися, що Херардо зробив Олі пропозицію. Спочатку дівчина теж не вірила, що ці стосунки мають майбутнє, адже тут зійшлися два різні світи, але Херардо був налаштований рішуче.
У його сім’ї п’ятеро дітей. Батьки дуже добре ставляться до українки. Спочатку їм було дивно, що дівчині не смакували їхні страви. Ольга каже, що мексиканці полюбляють надзвичайно гостру їжу. А от, наприклад, український борщ Херардо не дуже смакує, втім вареники він їсть охоче.
Оля розповідає, що у них і досі є мовний бар’єр у спілкуванні між родиною з Вільхівки та родиною з Мексики, але сторони докладають максимум зусиль, щоб порозумітися. Коли українсько-мексиканське подружжя приїхало в Мексику, то Оля з першого ж тижня почала працювати викладачем в університеті. Щодня з нею поруч був її чоловік, адже він є директором відділу міжнародних відносин цього ж університету. Херардо добре орієнтується в міграційній політиці, бо після навчання в Міньюському університеті почав працювати у посольстві Мексиканських Сполучених Штатів у Португалії.
Рік тому у мексиканському місті Гуанахуато подружжя заснувало агенцію Dimi’s Adventure, яку назвали на честь синочка Дмитрика. Dimi’s Adventure пропонує програми для студентів або випускників, які хочуть проходити оплачувану практику в європейських компаніях, працювати під час літніх канікул у США та Канаді, вчити англійську та працювати за кордоном. Зараз у Ольги та Херардо команда нараховує 23 співробітники. Херардо підтримує зв’язки з нашими партнерами й університетами, а Ольга перевіряє документи клієнтів і проводить з ними співбесіди.
Будьте собою
У 2017 році пара офіційно зареєструвала шлюб у Івано-Франківську. У 2019 році відбулося церковне вінчання у Вільхівці. Тоді майже всім селом святкували весілля українки та мексиканця. Вінчання відбулося у місцевій церкві за нашими традиціями, молодята були у вишиваному одязі.
Молода пара спілкується англійською та іспанською мовами, залежно від місця перебування та оточення. Подружжя виховує синочка Дмитрика, якому виповнилося 2 роки та 7 місяців. Хлопчик народився за кордоном, і в посольстві України у Мексиці його зареєстрували громадянином України – Дмитро Муньос Морис.
Оля Морис переконує: порівнювати дві нації, визначати їхні переваги та недоліки не дуже коректно. Адже основну роль у спілкуванні відіграє зовсім не національність, а погляди, виховання та рівень культури людей. Попри певні штампи у суспільстві, Мексика показала, що вона багата на хороших людей, які готові прийти на допомогу.
Історія кохання українки та мексиканця – ще один красномовний доказ того, що якщо почуття щирі і справжні, то байдуже, хто ти за національністю і де живеш. До речі, у Херардо 14 лютого, на День святого Валентина, день народження.
“Моє найбільше щастя – це моя сім’я, – підсумовує Ольга Морис. – Я щаслива мама і любляча дружина. Маю все, що хотіла б мати у своєму віці, і навіть більше. Щира порада всім: будьте собою, проживіть своє життя так, як хочете саме ви, а не друзі чи родичі, і тоді ви також будете щасливими”.
Мар’яна ЛОКАТИР
