Мар’ян Савчук зустрів повномасштабну війну курсантом, а став командиром, який власноруч евакуйовував поранених солдатів на передовій. Без пафосу, під обстрілами, у диму, серед криків і крові. Молодий офіцер 50 полку Національної гвардії України навчилися приймати рішення там, де страх не має права на голос, а відповідальність важить більше за власне життя.
Про це повідомляє 50 полк імені полковника Семена Височана Національної гвардії України
Військовослужбовець мав завершити навчання у Національній академії НГУ у червні 2022. Проте у лютому розпочалася велика війна, і курсантів долучили до охорони парламенту та Кабінету міністрів України.
Мар’ян Савчук. Facebook/50 полк імені полковника Семена Височана Національної гвардії України
“Був такий випадок, що позаду приміщення Верховної ради, з боку стадіону Лобановського, підійшла диверсійна група і вступила в бій з військовослужбовцями однієї з бригад. Наші побратими впоралися з диверсантами за 10 хвилин”, — згадує Мар’ян Савчук.
У січні 2023 він перевівся до підрозділу, який невдовзі вирушив на фронт. Мар’ян командував взводом, служив у першій ланці медичної евакуації. Нацгвардієць говорить, що це було справжнє пекло під постійними обстрілами.
У скількох евакуаціях брав участь, Мар’ян не рахував, але роботи було багато.
“Ми витягували поранених з позицій і доставляли до автотранспорту. Хлопців переносили на ношах не одну сотню метрів, часто — під ворожими обстрілами. Той запах запеклої крові, поту та пороху я ніколи не забуду — згадую його, коли відчуваю запах диму”, — розповідає Мар’ян Савчук.
Військовий добре пам’ятає день, коли він отримав уламкове поранення. О 4:00 його розбудили, потрібно було терміново евакуювати сімох поранених побратимів.
“Згадую, як у ямі побачив хлопчину, який лежав обличчям донизу. Я швидко його перевернув, перевірив пульс. Він дихав, на слова реагував, намагався щось відповідати, але йому не виходило. Я швидко оцінив поранення, наклав турнікети, і, не гаючи часу, пораненого евакуювали”, — говорить Мар’ян.
Того ж дня почалися ще інтенсивніші обстріли. Було багато поранених.
“Ми висунулися на евакуацію на одну з позицій. Коли виносили чергового побратима, нас “засік” ворожий дрон, і по нас почав “працювати” танк. Ми залягли у вирві. Я побачив за 7 метрів від себе товсту сосну, швидко перебіг та заліг під неї — у той момент в місце, де я був до цього, влучив снаряд з танка. Я відчув сильний удар у руку. Знову влучання в те ж місце. Ми вирішили негайно звідти виходити та продовжили евакуацію товариша”, — каже гвардієць.
Мар’ян Савчук. Facebook/50 полк імені полковника Семена Височана Національної гвардії України
Коли поклали пораненого в БТР і повернулися за ще одним, Мар’ян відчув, як німіє рука. Пізніше в бліндажі у нього виявили два поранення в плече та передпліччя.
Тепер евакуації потребував Мар’ян. Офіцера доправили до лікарні у Краматорську, де хірурги витягнули два уламки від снаряда.
Згодом, коли боєць зустрічався з побратимами у Франківську, до нього підійшов чоловік:
“Мій позивний — Хімік. Пам’ятаєте хлопця, який лежав у ямі обличчям до землі? Завдяки тому, що ви мене тоді швидко евакуювали, я зараз живий. Дякую”.
Після реабілітації Мар’ян Савчук служить у війську, зокрема виконує завдання на Івано-Франківщині.
