Що спільного між бабою на базарі та українськими топ-посадовцями, чому з приходом Зеленського до влади епоха бідності в Україні закінчилася лише для міністрів та інших чиновників – у щотижневому блозі Миколи Княжицького на Еспресо
Приходить дядько на базар купити півня. А півня баба продає.
– Скільки півень коштує?” – питає дядько.
– Десять тисяч доларів, – відповідає баба.
– А чого ж так дорого?
– Гроші дуже треба.
Дуже життєвий анекдот. Тому що наші міністри, керівники державних підприємств, члени наглядових рад держпідприємств, тільки-но Зеленський прийшов до влади, так і поставили собі величезні зарплати.
Скільки вони отримують? Ну, від 250 до 500 тисяч гривень на місяць. Скільки це? Ну, від 10 до 20 тисяч доларів.
У сусідній Польщі політик чи міністр отримує приблизно 3–3,5 тисячі доларів чи євро. А керівник державного підприємства – 5 тисяч. Тобто, удвічі-втричі менше. І це при тому, що середня зарплата поляка втричі більша за середню зарплату українця. А внутрішній валовий продукт на душу населення – у шість разів більший у Польщі, ніж в Україні.
Чому ж так? Тому що ми – країна корумпована. Тому що люди, які називали себе “молодими новими обличчями” і антикорупціонерами, зайнявши посади керівників державних підприємств, членів наглядових рад, міністерські посади, ще раз підтвердили, що вони звичайні нефахові корупціонери.
Бо в таких країнах, де є велика різниця між зарплатами перших керівників і звичайних державних службовців, якраз і процвітає корупція. Тому що ми – 5, 10, 20 чоловік нагорі – можемо отримувати по 20 тисяч доларів щомісяця і називати себе чесними некорумпованими людьми. А там, унизу, хай і далі буде корупція.
Так і реформуємо Україну.
