Цього разу з великим подивом відзначаємо заступницю директора міського департаменту освіти і науки. Чому? А ви читайте далі, зрозумієте.
Минулого тижня Наталія Микула доповідала на сесії міської ради про протидію булінгу в освітніх закладах міста. Зокрема, повідомила, що у франківських школах булінгу немає. Бо, мовляв, нема відповідної статистики у поліції. Шкода, що діти з нею навряд чи погодяться, пише Репортер.
За словами чиновниці, департамент провів масштабне опитування учнів, чи зіштовхуються вони з якимись подібними проблемами. Каже, департамент опитав 3000 учнів і виявилося, що проблем немає.
«98 % дітей зазначають, що на сьогодні, якщо педагоги бачать якесь упереджене ставлення однієї дитини до іншої чи якісь образи, то вони це зупиняють і не дають цьому розвитку», – повідомила Наталія Микула.
У 2019 році шість школярів звернулися до поліції через булінг. Але жоден із випадків не був доведений слідчими. Микула вважає, що всі проблеми з поведінкою дітей йдуть з дому – від батьків, які не мають на своїх дітей достатньо часу. Та й узагалі, каже, є батьки, які хочуть віддати дворічну дитину до закладу освіти, а забрати аж після 11 класу. Як наслідок, за її словами, нині й вчителі страждають від поганої поведінки дітей.
Не погодився із твердженням, що булінгу серед дітей у Франківських школах немає, депутат Михайло Верес, колишній директор школи і колишній очільник управління освіти.
«Булінг є в кожному класі і в кожній школі. Булінг є по всій Україні. Це – образи, приниження, несприйняття іншої дитини і так далі. І кожна дитина по-різному реагує на ці приниження», – каже Верес.
За його словами, проблему булінгу можна вирішити лише у співпраці педагогів, шкільних психологів і батьків. Але додає, батькам варто придивлятися до дітей, до зміни їхньої поведінки, звертати увагу, з яким настроєм діти йдуть до школи і повертаються додому – це все може бути дзвінком, що у школі щось не так.
Нагадаємо, з січня почали діяти зміни до законодавства, згідно з якими адмінвідповідальність за булінг – від 850 до 3400 грн. А школи повинні розробити відповідні плани з профілактики цькувань.
Депутат Андрій Строїч припустив, що ймовірно діти просто бояться звертатися: «Якби була відповідна анонімна гаряча лінія, то, можливо, таких звернень було б не шість, а 66».
Втім, Наталія Микула запевнила, що такі скарги у Франківську приймає центр практичної психології і соціальної роботи. Каже, є анонімні лінії, куди діти чи батьки можуть зателефонувати.
Цікаво, що і на старому, і на новому сайтах департаменту освіти складно віднайти номери гарячих ліній. А от на сайті центру соціальної роботи, якщо постаратися, то в кілька кліків таки можна вийти на гарячу лінію, яка виявилася номером громадської організації «Ла Страда-Україна»: 0 800 500 225 та 116-111 – з мобільного. Не дивно, що діти на неї звертаються не часто.
Дзвінки безкоштовні. Лінія є анонімною та конфіденційною. Але працює лише у будні з 12:00 до 16:00.
Як би не визначали булінг правоохоронці, але заперечувати той факт, що діти у школах зазнають цькувань – якось нещиро та геть не педагогічно. Бо якщо проблему не визнавати, вона сама не зникне. І жодні розроблені програми та затверджені рекомендації не допоможуть дітям у школі, якщо не буде розуміння та співчуття. Бо ж і сексу в СРСР не було, але ми якось з’явилися на світ.
