Бізнесмен Олександр Шевченко балотується в президенти України і розповідає, що хоче побудувати таку ж процвітаючу Україну, як його дітище – гірськолижний комплекс “Буковель”. Втім, розслідування журналістів програми “Зворотний бік” показує, що бізнесова біографія Шевченка не така вже й романтична, як про це говорить реклама кандидата.
“Це бізнесмен з 90-х з усіма пов’язаними з цим мінусами та плюсами. Він возив товари в Польщу, як створював перші підприємства, але я думаю, якщо поїхати в якусь глибинку коломийську і побачити кілька цукрових заводів, які знищені, і сказати там прізвище Олександра Шевченка, то можемо побачити зовсім іншу історію – не таку й вже романтичну”, – говорить шеф-редактор порталу Galka.if.ua Вадим Войтик.
Брати Шевченки свого часу створили відому нині фірму “Скорзонера”. В розслідування йдеться про те, що успіх компанії забезпечила присутність серед засновників місцевого авторитета Анатолія Попадюка, який згодом стане комерційним директором НАК “Нафтогаз”.
“Брати Шевченки часто розповідають, що ідея створити гірськолижний курорт “європейського рівня” виникла в них саме наприкінці 90-х, коли відпочивали в австрійських Альпах. Невідомо, чи залишилось би це звичайними фантазіями, якби їх не підкріпив великий капітал. Адже на початку двохтисячних у регіон заходить дніпропетровська група “Приват”, – говориться у матеріалі.
Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов зацікавилися проектом. Щоправда, курорт “Буковель” розростався не так красиво, як це змальовують у рекламних буклетах.
“Коли вони починали на Буковелі, перше, що почалося, – це заволодіння землями в не зовсім законний спосіб, суцільна вирубка лісів, потім з’явився нібито курорт “Буковель”. Управляючим там став Олександр Шевченко”, – говорить журналіст Роман Реведжук.
“Буковель” будували за такою схемою: у власності компанії “Скорзонера” були ключові земельні ділянки, які здавали в оренду 30-ти маленьким фірмам, які й споруджували там об’єкти інфраструктури. Ці фірми належали “потрібним” людям, що значно спрощувало процес освоєння земель.
Що більше “Буковель” розвивався, то більше потрібно було площ під будівництво. Довелося залучати місцеву владу. У 2002 році мером міста Яремче стає Микола Палійчук. Саме тоді за державні кошти починають ремонтувати дороги до “Буковелю”. А коли Палійчук сідає у крісло голови Івано-Франківської ОДА – до території села Поляниця додають одразу 200 гектарів! Це ті самі лісові схили, що були так потрібні для розширення курорту. Через це у 2010 році спалахнув резонансний скандал, зазначають журналісти.
Як стверджували слідчі Генпрокуратури, за землю значно недоплатили: державний бюджет недоотримав понад 66 мільйонів гривень. За тодішнім курсом – це близько 8 мільйонів доларів! У відповідь в пресі з’явилися статті, що курорт намагається “віджати” президент Янукович. Далі рятувати від ГПУ підтягнувся Віктор Ющенко та посли іноземних держав. У підсумку справу прикрили.
Далі власники “Буковелю” продовжили з року в рік отримувати мільйонні прибутки. Бренд карпатського гірськолижного курорту став широковідомим, людей приїздило дедалі більше.
Та водночас більшало і нарікань на низьку якість доріг довкола курорту. Але й цю проблему Олександр Шевченко зміг конвертувати собі на користь.
“У 2004 році з’являється компанія “ПБС”. На її сайті йдеться, що місцем випробування для будівництва доріг став комплекс “Буковель”. Також читачів інформують, що фірма щороку виграє десятки дорожніх тендерів. Як це вдається? Відповідь проста – формальний керівник “ПБС” – народний депутат Олександр Шевченко”, – йдеться у випуску.
За 2016 та 2017 роки Івано-Франківська область отримала чи не найбільше субвенцій на соціально-економічний розвиток – 506 мільйонів гривень. На 83-й виборчий округ, у якому Олександр Шевченко пройшов до парламенту, було виділено 32 мільйони гривень. Це чи не найбільша субвенція, яку Кабмін протягом 2017 року надав для ремонту автошляхів. Більшість цих коштів освоїла фірма “ПБС”.
Ще близько двох мільйонів гривень дісталось підприємству ТОВ “Добробуд-ІФ” Олександра Гриніва, який працює помічником Олександра Шевченка на громадських засадах.
У відкритих джерелах є такі цифри: за період з квітня 2015 по квітень 2018 “ПБС” виграла більш як 150 тендерів на суму понад 5 мільярдів гривень.
Використовуючи депутатський мандат, ще до впровадження системи “Прозорро”, Шевченко тиснув на тендерні комітети в Івано-Франківську й одержав доступ до комерційної таємниці. Коли матеріал оприлюднили, довелося виправдовуватися перед журналістами. Нардеп пояснював, що в документах могли бути підтасовування і махінації, яким він разом із співробітниками підконтрольної фірми вирішив запобігти.
А вже через 10 днів після скандального візиту нардепа компанія “ПБС” виграє тендер на ремонт дороги Мукачеве – Львів. Свої послуги оцінює у 326 мільйонів гривень. Це на 70 мільйонів більше, ніж у найближчого конкурента, говориться у розслідуванні.
“З 2015 року всі тендери проводять через систему ProZorro. Там одразу видно, хто, що і за які гроші замовляє. Проте, з часом виявилося – вітчизняні корупціонери навчилися обходити навіть її. Найбільш поширений спосіб – спеціально прописати в тендері такі технічні вимоги, щоб пройшла тільки своя фірма. Або ж участь у торгах беруть кілька підставних компаній, які спеціально вказують завищені ціни. Головна фішка будівництва автомагістралей від ПБС – використання технології холодного ресайклінгу. Її і прописують у тендерній документації”, – говориться у матеріалі.
Ще одна золота жила, звідки можна потягнути державні кошти – це догляд за шляхами. Навесні цього року Служба автомобільних доріг в Івано-Франківській області за результатами тендерів замовила у компанії “ПБС” послуги з утримання низки трас державного значення на суму понад 390 мільйонів гривень.
“Після того вигадана ще одна технологія, як отримувати додаткові кошти – дороги передаються в утримання цій же фірмі. “ПБС” керує дорогами в Івано-Франківській області. Лік пішов за півтора мільярда гривень – це цифра, яку “ПБС” освоїла на дорогах Прикарпаття”, – запевняє Вадим Войтик.
Така бурхлива та винахідлива діяльність отримала визнання. Останніми роками “ПБС” – постійний клієнт правоохоронних і контрольних органів. У 2015-му було відкрито справу щодо закупівель будматеріалів у пов’язаних із нею фірм – “Автомагістраль-Юг”, “Скорзонера”, “ДріадаРіалЕстейт”, “Віта Констракшн”. Як результат, ціни завищені на понад 22 мільйони гривень.
На початку 2017-го Державна фіскальна служба підозрює компанію Шевченка в необґрунтованому збільшенні вартості ремонту доріг на 25 мільйонів гривень. А цього року з обшуками до буковельської фірми навідалися і співробітники СБУ. Відбиватися довелося з парламентської трибуни. Пан Шевченко заявив про політичне переслідування та розправу над опозицією. Тепер вже президентом Порошенком.
1attacks
Це не цукерки ляпати.Щоби ви харями не ляпали буковель з нуля зробили при всіх + і -.наяву як неугодних багатих давлять і вони як можуть бороняться,а що бідні то їх міліонами рвуть втиху упирі начальники прокляті.коли начальники сволочскі де щось робиться хочуть там жерти на шару.
а чому дивуватися коли нми править коломойський який тільки долару і поклоняється а все решта для нього і зеленського шевченка тимошенко є МІСЦЕМ ЗАРОБІТКУ -згадайте як поводився очільник укропа корбан чи сам коломойський коли почав керувати майже всім півднем УКР хіба відчули люди полегшення-а тому нешукаймо собі іноплемінних а вибираємо своїх християн-НА ПРИЗИДЕНТА ПОРОШЕНКА-вибачте так виходить як некрути-а в парламент націоналістів і забудьмо нарешті ляшків -з їх проституцькою вдачею-бют опаблоки а ЗРОБІМ ЯК У ПОЛЬШІвибрали у владу -якщо самі неможемо доглупати-всетаки ми до них на роботу їдемо а не вони до нас