Ігор Федорак на позивний Шах із села Ісаків, що на Івано-Франківщині, загинув 16 квітня 2022 року у бою з російськими окупантами на Харківщині. Йому було 29 років. Захищати Україну Ігор вирушив добровольцем у складі батальйону “Карпатська Січ” разом із п’ятьома двоюрідними братами і декількома друзями. Невдовзі після Ігоря на передову поїхав і його батько.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Сім’я полеглого бійця поділилося із Суспільним спогадами про героя, передає Правда.іф.
“Він мені сказав, що “я йду туди, щоб вони (росіяни — ред.) не прийшли до моєї дитини і до тебе”. 24 лютого ми збирали речі, коли почули, що в Івано-Франківську бомблять. Потім він мене обійняв, заспокоїв і сказав: “Далі нема куди бігти. Але ти хочеш плач, хочеш не плач — я мушу піти туди”, — пригадує дружина Ігоря Федорака Ольга.
З її слів, перш ніж відправитися на фронт, Ігор зідзвонився зі своїми двоюрідними братами, які були за кордоном, та ще з двома друзями. Чоловіки вирішили записатися в тероборону в Івано-Франківську, але там уже не було місця. Врешті брати поїхали на військовий вишкіл у Коломию.
“Коли він мене відправив за кордон зі своєю старшою сестрою, вони пішли до Марцінківа — мера Івано-Франківська — попроситися, щоб їх відправили у “гарячі точки”, — каже Ольга Федорак.
Шах із побратимами звільняв Київщину, “зачищав” Ірпінь, стримував наступ росіян у Харківській області.
“Він завжди говорив, що любить свою країну. Коли ми жили з ним за кордоном і я була вагітна, то всі пропонували мені народжувати у Франції. Але Ігор сказав: “Моя дитина буде народжуватися і жити тільки на своїй землі”, — пригадує дружина Шаха.
Сестра бійця, 18-річна Ольга Федорак говорить, що Ігор був найкращим братом.
“Завжди піклувався. У нас — велика різниця у віці. І коли я підросла, Ігор вже був то на роботі в Україні, то — за кордоном. Тільки останніми роками спілкувалися тісніше, ходили разом на риболовлю”, — пригадує сестра.
Про загибель чоловіка дружина Ольга дізналася 16 квітня увечері. Тоді вона була в Парижі.
“Брати не могли його забрати дві доби з поля, тому що росіяни не хотіли віддати тіло. Брати сказали, що без нього не поїдуть і будь-якими способами хотіли забрати Ігоря додому, щоб нормально поховати. Їм це вдалося”, — говорить Ольга Федорак.
Тіло загиблого Ігоря Федорака привезли на Прикарпаття 20 квітня.
“Синові я не розповідала про смерть батька, тому що він — маленький, не розуміє. Ми ходимо кожного дня на цвинтар з ним. Я йому показую на фото, що то — його тато. Він просто каже деколи: “Привіт, тату”. Деколи каже: “Па-па, тату”, — коли ми йдемо. Ігор не дочекався навіть цього слова “тату”, але дуже хотів”, — розповідає Ольга.
Шаха поховали у рідному селі Ісаків Олешанської громади.
Крім дружини і 3-річного сина Остапа, в Ігоря залишилися батьки, рідний брат Михайло, сестри Аліса, Надія та Оля.
“Тепер я хочу забезпечити і виховати сина гарною і доброю людиною — такою, як Ігор. Бо він хотів дати синові все. Він хотів його вивчити, щоб він тяжко не працював на будівництві так, як його тато. І я хочу здійснити його мрію”, — каже Ольга Федорак.
