Президент України Володимир Зеленський «за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, благодійну діяльність, популяризацію Української держави у світі» нагородив орденом «За заслуги» ІІІ ступеня Карла Томаса Роберта Марію Франціскуса Георга Банама фон ГАБСБУРҐА-ЛОТРІНҐЕНА, онука останнього імператора Австро-Угорщини (відповідно прямого нащадка короля Данила в 23 коліні), голову Дому Габсбурґів та почесного президента Пан’європейського руху Австрії, з 2007 року – титулярного короля Галичини та Володимирії і герцога Буковини.
Його дідо Карл I при народженні 1887 року був п’ятим у черзі на престол після Франца Йосифа; народження нових ближчих нащадків мало цю чергу збільшувати.
Однак всі четверо в черзі перед ним померли ще за життя Франца Йосифа:
його єдиний син Рудольф загинув 1889 року, не залишивши синів,
один його, Франца Йосифа, брат – імператор Мексики Максиміліан I (1832–1867) підписав відмову від престолу 1864 року – ще до народження Карла (1867 року його було страчено),
другий брат – ерцгерцог Карл Людвіг (що його іменем названо було галицьку залізницю) помер 1896 року (випив зараженої черевним тифом води з ріки Йордан), залишивши потенційними наслідниками своїх синів Отто та Франца Фердинанда;
Отто помер 1906 року,
Франца Фердинанда вбив 1914 року в Сараєві Гаврило Принцип, а його діти, народжені від морганатичного шлюбу, не мали права на престол.
Відповідно, після цього 27-річний ерцгерцог Карл став черговим спадкоємцем свого 84-річного двоюрідного діда, і після його смерті 21 листопада 1916 року став імператором.
Після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918-му родина Карла I була змушена покинути батьківщину і вирушила спочатку до Швейцарії, а потім на Мадейру, де Карл I помер у 1922 році і його титули успадкував син Отто. У 1951 одружився з Регіною Саксен-Мейнингенською, з якою мав семеро дітей: п’ятьох дочок і двох синів – Карла (1961 р.н.) та Ґеорґа (1964 р.н.)
Отто був активним прихильником ідеї об’єднаної Європи і став одним з батьків нинішньої Євроунії. В 1961 році він відмовився від претензій на австрійський престол (того ж року він відмовився і від пропозиції Франсіско Франко стати королем Іспанії), і 1966 року йому було дозволено повернутися до Австрії, пише Збруч.
2007 року Отто фон Габсбурґ зрікся статусу голови Дому Габсбурґів на користь сина Карла, що на той час вже встиг бути депутатом Європарламенту (1996–1999) від Австрійської народної партії та займався громадською роботою в Асоціації національних комітетів Блакитного щита (міжнародна організація, що займається захистом культурної спадщини, якій загрожують війни і природні катастрофи). Виступає за те, щоб справу Путіна розглянути в межах міжнародного трибуналу з воєнних злочинів.
Має сина: 1997 року в них з Франческою Тиссен-Борнеміза, єдиною дочкою барона Ганса Генріха Тиссена-Борнеміза де Казон, народився Фердинанд Звонимир Марія Балтус Кіт Майкл Отто Антал Бахнам Леонард.
Карл і Франческа розлучилися 2003 року. Навесні 2022 року одружився вдруге.
