Чутки про відставку Богдана циркулювали чи з першого дня його призначення. Пише Главком.
Відставка Андрія Богдана з посади голови Офісу президента стала першим тектонічним зсувом в команді Володимира Зеленського. Серед попередніх кадрових втрат можна було виділити хіба що усунення Олександра Данилюка з посади секретаря РНБО, але той ніколи не був для президента та його оточення своїм. Богдан же – інший випадок. Хитрий та цинічний голова Офісу фактично був архітектором нової влади і поводирем для недосвідченого Зеленського та «кварталівців», яких масово почали долучати до держслужби. Важливість Богдана для президента на цих перших порах демонструє той факт, що він призначив «адвоката Коломойського» всупереч настановам міжнародних партнерів. Аби Богдан не підпадав під люстрацію через роботу в уряді Азарова, навіть було перейменувано Адміністрацію президента в Офіс. Всередині владної команди різкий Богдан одразу занурився в конфлікти з друзями Зеленського. Історії про бійки з головою Служби безпеки Іваном Бакановим та вибиті зуби, не находили підтвердження, але й з’являлись вони не на порожньому місці. Не сприймалась фігура Богдана і багатьма депутатами фракції «Слуга народу», з якими президентський «санчо панса» особливо не церемонився.
Чутки про відставку Богдана циркулювали, мабуть, з дня його призначення. Нагадаємо, що глава Офісу президента вже «писав» заяву про відставку кілька місяців тому, але вона виявилась фейком та розіграшем журналістів. Цього ж разу все було не так феєрично, проте вже всерйоз. Новини з Банкової стали несподіванкою навіть для депутатів президентської фракції.
Усунення Богдана, а його після призначення відразу стало аж надто багато всюди, відбувалося поступово. Якщо спочатку голова Офісу президента постійно супроводжував свого патрона, по ходу роздаючи йому нав’язливі поради, то останнім часом багато заходів, де був присутній Зеленський, відбувалися взагалі без Богдана. Показовою вийшла церемонія прощання із загиблими в авіакатастрофі в Ірані, яку Богдан проігнорував через конфлікт з помічником президента Андрієм Єрмаком, який і зайняв тепер його місце. Нібито Єрмак, який формував розміщення чиновників на церемонії, запхнув Богдана у другий ряд, що викликало обурення останнього. Також колись всюдисущого голову Офісу президента кілька разів не пустили на засідання за участю силовиків, що стало для нього зайвим тривожним сигналом. Взагалі «плівки Труби» з прослушкою кабінету продемонстрували, що Богдан на своїй посаді активно втручався в роботу правоохоронних органів, зокрема, на боці свого колишнього клієнта Коломойського. А голова Державного бюро розслідувань Роман Труба ледь не звітував «Йосиповичу» про свою роботу.
Але після Нового року голова Офісу почав з’являтись на публіці (наприклад, при зустрічі з потенційними азербайджанськими інвесторами на Одеському припортовому заводі) і розмови про його можливу відставку почали стихати. Паралельно почала розганятись інформація, що «зникнення» Богдана було пов’язано з проблемами в особистому житті і розлученням з дівчиною.
Проблеми у Богдана почалися, коли Єрмак, який був зосереджений на зовнішньополітичному треці, почав складати йому конкуренцію за доступ до вух президента у внутрішній політиці. Так, наприклад, голова Офісу президента був ідеологом війни з Віталієм Кличком та розмежування посад міського голови Києва та очільника міськадміністрації. Навколо цього було багато галасу, колишній гендиректор «плюсів» Олександр Ткаченко вже приміряв цю корону на себе, але в результаті все заглухло. Не в останню чергу через позицію Єрмака, який знайшов спільну мову з київським мером, – його слова, що славне ім’я Кличка ще принесе користі Україні, слід сприймати саме так. Богдана ця ситуація дуже дратувала – він вважав, що така поступливість б’є по іміджу президентської команди, яка вже в’язалася в бій. Контакти Єрмака з Кличком вже дали свої плоди: в Тристоронню контактну групу призначений колишній заступник Кличка Олексій Рєзніков, якого тепер вже сватають на посаду міністра з окупованих територій. А наступною фігурою з кличківського оточення, яка може потрапити до команди Зеленського, називають забудовника Ігоря Ніконова.
В своїх інтерв’ю Богдан не приховував, що є прихильником швидкого вирішення проблем навіть з формальним недотримання процедур і висловлював незадоволення темпами турборежиму. Саме він відповідав за роботу насамперед з президентською фракцією щодо успішних голосувань за президентські ініціативи. Часто його методи давали збій, як вийшло з питанням ринку землі, розгляд якого за повною процедурою може паралізувати парламент на місяці. Але тепер питання – хто саме буде проводити кулуарну роботу з депутатами? Стриманіший Єрмак, у якого вистачатиме справ на зовнішньому фронті? Не випадково синхронно зі зміною Богдана на Єрмака в Кремлі заявили, що український напрямок там буде курувати заступник голови адміністрації Путіна Дмитро Козак, «конструктивність» якого Єрмак розхвалив в інтерв’ю напередодні.
Взагалі призначення Єрмака можна трактувати як ще більше посилення лінії «припинити стріляти» на зближення із Москвою. Принаймні, Зеленський в останньому інтерв’ю повторив, що щиро вірить в бажання Путіна зупинити війну.
Новий голова Офісу президента давно налагодив зв’язки з Козаком, який посунув з українського напрямку надто конфліктного Владислава Суркова. Єрмак має спільний бізнес з громадянином Росії. Тож можна припустити, що «російська карта» буде пріоритетною. Незрозуміло тільки, навіщо для цього давати Єрмаку такий публічний статус, який, скоріше, буде відволікати його від улюблених «таємних справ».
48-річний Андрій Єрмак – юрист та бізнесмен. Адвокатською діяльністю займається з 1995 року. У 1997-му заснував «Міжнародну юридичну компанію», яка донині надає юридичні та консалтингові послуги. За даними сервісу YouControl, Єрмак має частку у понад 20 різних компаніях, які працюють у різних напрямках: юридичні послуги, вивчення громадської думки, нерухомість, торгівля фармпрепаратами. Крім того, Єрмак епізодично займався продюсуванням фільмів.
Єрмак вважає, що Зеленський запросив його працювати в Офіс президента, бо «довіряє після багатьох років дружби» – з 2011-го, коли нинішній президент працював генпродюсером телеканалу «Інтер».
ЗМІ називають Єрмака «ключовою людиною на російському й американському напрямку». Він займається неофіційними переговорами із Вашингтоном, курує «нормандський формат» та комунікує з РФ – мова про переговори щодо окупованих територій та обміну полоненими. Напередодні в інтерв’ю одному з телеканалів Андрій Єрмак зізнавався, що йому значно комфортніше комунікувати із новим негласним куратором українського напрямку в Кремлі Дмитром Козаком, аніж із його попередником Владиславом Сурковим. Із Сурковим він домовлявся про звільнення українських моряків та політв’язнів із російського полону, із Козаком комунікував щодо наступних обмінів, один із яких вже успішно відбувся.
Єрмака з РФ пов’язують не лише політичні комунікації, а й власні інтереси: він має спільний бізнес із громадянином Росії науковцем та бізнесменом Рахамімом Емануїловим. Однак сам Єрмак спростовує свої бізнес-зв’язки з країною-агресором.
Першу реакцію на призначення Єрмака від численних «антикапітулянтів», які раніше не були помічені в особливих симпатіях до Богдана, можна було легко передбачити – «зрада» і остаточна здача інтересів Росії.
Щодо Богдана, то відставка може свідчити як про його опалу та повернення до адвокатської практики (він вже змінив місце роботи на своїй сторінці «фейсбуці» на «адвокат»), так і про переведення такого активного менеджера за якийсь час на інший напрямок. Напередодні сьогоднішніх подій Зеленський пожалівся, що втомився від конфліктів у власній команді, і анонсував розставання з деякими іншими її членами. Поки пішов імпульсивний Богдан. Але слабкі позиції у міністра закордонних справ Вадима Пристайка, який відверто не знайшов спільної мови з новим керівником президентського Офісу. Під питанням сам прем’єр Олексій Гончарук, зібрано підписи 216 нардепів за звільнення директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника…
Богдан став першою «великою рибою», яку Зеленський приніс в жертву, але точно не останньою. Відкривається сезон кадрових чисток?
Павло Вуєць, «Главком»
