Для розвідника із Хмельницької області Юрія Найка російсько-українська війна почалася у 2014 році. Тоді чоловік боронив Донецький аеропорт, а під час повномасштабного вторгнення нищив окупантів під Маріуполем і Вугледаром.
Там боєць на псевдо Найк отримав поранення, після якого проходив тривале лікування і реабілітацію. Зараз Юрій служить в роті охорони одного із районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області. Також працює інструктором.
Свою історію військовослужбовець розповів Суспільному, пише Правда.іф.
Юрій Найко під час АТО служив у 90 окремому аеромобільному батальйоні, який захищав Донецький аеропорт, тримав рубежі Авдіївки, Опитного, Пісків, Водяного, Семенівки. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко
“У нашому батальйоні — три Герої України посмертно”
23 серпня 2014 року Юрія Найка мобілізували до лав ЗСУ. Він служив у 90 окремому аеромобільному батальйоні, який захищав Донецький аеропорт, тримав рубежі Авдіївки, Опитного, Пісків, Водяного, Семенівки. Боєць на позивний Найк розповідає, що бійці батальйону одними з останніх покинули підірваний бойовиками Донецький аеропорт.
“У нашому батальйоні — три Герої України посмертно: Іван Зубков, мій земляк з міста Деражня Хмельницької області, Ігор Брановицький, якого розстріляв у полоні Моторола, і Максим Ридзанич з міста Буча Київської області”, — каже Юрій Найко.
Юрій Найко з 2 березня 2022 року служив у 53 механізованій бригаді. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко
Боєць був “очима” і “вухами” на підході до термінала. Там він врятував життя чотирьом розвідникам. У зоні АТО Юрій воював понад рік. Під Донецьким аеропортом отримав поранення. 9 жовтня 2015 року був звільнений у запас.
“Те, що бачать розвідники, люди, на жаль, не помічають. Якщо ти в розвідці, вмикається шосте чуття, бо в тебе ворог — на всі 360°. Мій комбат Кузьміних був у полоні. Дев’ятеро моїх розвідників було, з них — четверо підірвали себе гранатами, не хотіли здаватися в полон. Четверо потрапили в полон разом з командиром взводу, а один з них просто чудом виповз”, — продовжує Юрій Найко.
Навів вогонь на вісім колон противника
Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловіка мобілізували. З 2 березня 2022 року Юрій Найко служив у батальйоні “Айдар”, який на той час був прикріплений до 53 механізованої бригади. Брав участь у боях під Маріуполем, Червоною Поляною, Петрівським, Єгорівкою, Павлівкою, Нікольським та Вугледаром.
Юрій Найко брав участь у боях під Маріуполем, Червоною Поляною, Петрівським, Єгорівкою, Павлівкою, Нікольським та Вугледаром. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко
За його корегуванням українські військові знищили вісім колон противника, зірвали підготовку до штурму Вугледара, ліквідували декілька штурмових та диверсійно-розвідувальних груп. У травні 2022 року на Вугледарському напрямку під час одного із завдань розвідник отримав уламкові поранення.
“Я отримав три уламкові танкові, можна сказати, в ногу, в м’яку частину. Перебило мені артерію. В руку мені потрапило, з подвійним переломом зі зміщенням. І права лопатка з переломами. Мене дотягнули до Курахового. Нинішній комбат “Айдару” віз мене своїм авто. Він тоді сказав, що я вже — нетранспортабельний, залишилося, певно, пів літра крові. В мене була перебита артерія, мені пізно наклали турнікет. Я виповзав сам, бо мене б не знайшли, я був би зниклим безвісти”, — розповідає військовий на псевдо Найк.
Боєць переніс п’ять операцій та тривалу реабілітацію. Зараз у Юрія немає частини лівої легені.
“Я теж не мав наміру бути військовим”
15 червня 2023 року Юрія Найка скерували до одного з районних ТЦК та СП на Івано-Франківщині. Зараз “кіборг” служить головним сержантом-командиром відділення роти охорони та є інструктором з розвідки. Він навчає бійців, як не потрапити в полон, з якими речами потрібно виходити на позицію та інших умінь, якими мають володіти розвідники.
“Для злагодження, для того, щоб освоїти найбільш необхідне, людям достатньо два місяці. І для того, щоб навчитися стріляти й користуватися зброєю. Але люди часто шукають причину, що вони — не військові. Я теж не мав наміру бути військовим, але, бачите, ситуація так складається. В нас жодне покоління не живе без війни”, — говорить Юрій Найко.
Юрій Найко на фронті служив розвідником. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко
Військовослужбовець каже: вважає неправильним те, що багато чоловіків під час повномасштабної війни намагаються уникнути мобілізації.
“Призивати треба не тільки тракториста, а й держслужбовців, мерію. Коли вже країна увійшла в таке критичне становище, багато чоловіків тікають за кордон, частина сидить по санаторіях. Є такі, що в 50 років стали студентами, поодружувалися на людях з інвалідністю, поробили групи інвалідності, бронь. Вибачте, до війни вони всі спортсменами були, всі дуже багато бачили, дуже багато знали, а зараз подивіться на них”, — каже Юрій Найко.
Військовий має нагороду “За вірність народу України” та дві відзнаки “За взірцевість військової служби” II та III ступенів.
