В ЦМКЛ успішно лікують легендарного Івана Гребенюка (позивний «Поляк»). Захисник є тим самим кулеметником 72 ОМБР, який винищив більш як половину штурмової групи росіян та після поранення продовжував наносити вогневе ураження противника.
Простий та скромний: про свої військові подвиги Іван Гребенюк не розповідає. Тільки називає своє ім’я і саме так розумієш, що розмовляєш з живою легендою і Героєм нашого часу, про якого пишуть новини ЗМІ.
«Служив військову строкову службу у 1995-1996 рр. В АТО не був. Під час повномасштабного вторгнення після вручення повістки одразу ж попав в зону активних бойових дій. Ситуація на війні дуже тяжка. Найтяжче – переживати смерть побратимів. З ворожої сторони теж багато втрат, але противник у нас серйозний», – говорить військовий.
Іван Гребенюк каже, що українські захисники воюватимуть до кінця і до повної перемоги: «Бути військовим – це уже наша професія і спосіб життя».
Захисник має добрі відгуки про лікування в ЦМКЛ: «Медичний персонал про нас дуже дбає. Молоді і талановиті лікарі».
Операцію Івану Гребенюку проводив лікар-травматолог Андрій Стуй. У захисника було велике пошкодження кістки та м’яких тканин. Лікарі йому зафіксували перелом, видалили осколки та пошкоджені мертві м’які тканини та імплантували у рану цементні «буси» із антибіотиком.
«Травми у військових відрізняються від звичайних. Осколок летить з великою швидкістю і тому травмує велику площу тіла, пошкоджуючи шкіру, підшкірну жирову клітковину, мʼязи, кістки, судини та нерви. Також «захоплює» із собою у рану одяг, землю. У Івана Гребенюка у кістці ми знайшли шматок його одягу», – розповідає лікар.
Андрій Стуй відзначає, що загалом осколкові поранення є дуже тяжкими:
«Вони призводять до некротизації тканин, що залишаються. Тобто є так звана мертва зона і ділянка контузії, яка на перший погляд здається нормальною, але з часом вона відмирає. Також є ризик інфекції. По посівах на даний час її немає, але згодом вона може проявитись».
Зараз у Івана Гребенюка рука зафіксована апаратом зовнішньої фіксації. Нещодавно захисника виписали додому. Але лікування триватиме і надалі.
«Зважаючи на саму специфіку ран, цей процес є довготривалим», – говорить Андрій Стуй.
