ПІК відшукав щонайменше два десятки автобусних та тролейбусних зупинок в Івано-Франківську, що мають незвичні та навіть кумедні неофіційні назви, передає Правда ІФ
За відправну точку ми взяли залізничний вокзал, звідки й віртуально вирушаємо по наших «народних» зупинках.
По вул. Вовчинецькій
До «Байконура» : В районі сучасних будинків № 150-152 по вул. Вовчинецькій знаходився пивний павільон під назвою “Байконур” в якому часто пили пиво хлопці з вул. Космічної, яка була поруч.
Біля «Кобзарика»: В будинку №174 по вул. Вовчинецькій знаходився і знаходиться магазин “Кобзарик”.
На «Позитрон» (до «Родону»): З кінця 60-тих років почалось будівництво в місті підприємства електронної промисловості, яке 1 жовтня 1971 року отримало назву “Позитрон” (1 січня 1981 р. на базі заводу «Позитрон» створили виробниче об’єднання «Родон»).
До “п’ятірок”. Народна назва зупинки біля ТЦ “Велес”, в якому свого часу був маркет “555”. Саме звідси і назва – “п’ятірки”.
До «Золотої Ниви»: біля зупинки знаходився ресторан «Золота нива» – одне з козирних місць мікрорайону “Позитрон”. Згодом – ресторан, в якому також був боулінг, зруйнували і на його місці побудували новобудову із супермаркетом “АТБ” та спортивним клубом “Hazard”.
На “Кішлак” : “Кішлаком” називають найвіддаленіший частину район “Позитрону”, розташований за рестораном «Золота нива», що на вулиці Симоненка. Колись це був кінець Франківська, тепер — невеликий мікрорайон, який переходить у новобудови села Вовчинець.
По вул. Миру та Івана Павла ІІ
По «Будівельників» (або “Крона”)- свого часу вулиця Івана-Павла ІІ називалася – саме Будівельників. Тож мова йде про зупинку, яка має однойменну назву біля супермаркету АТБ. На його місці раніше був інший маркет “Крона”. Саме тому на табло франківських зупинок можна зустіти ще й таку стару назву.
До «Барвінку» – таку назву пам’ятають мешканці обласного центру в 90-х роках, коли на вулиці Івасюка відкрили магазин «Барвінок» (нині Івасюка, 26). Зараз – це «Європа-Центр». Втім, зупинка зберегла для транспорту має стару назву – «Барвінок».
До «Моди» – ще одна назва з кінця 90-х – початку нульових. «Молодіжна мода» – торговий магазин, на місця якого функціонує інший під назвою «Гранд-Базар». А сама зупинка зараз має назву «Вул. Стуса (Гранд-Базар)».
По вул. Незалежності / Січових Стрільців
До «України» – народна назва зупинки походить з тих часів, коли сучасний готель «Надія» мав символічну назву «Україна» (так було допоки власник Мирослав Бойко не назвав заклад на честь своє дружини Надії Лєвшакової). Отже й зупинка навпроти готелю зараз має назву «готель «Надія». Але питання: «Чому й кому заважала назва «Україна» – й досі непокоїть франківців та гостей міста.
До «Друкарні» – на початку 1970-тих років по вулиці Чапаєва/Січових Стрільців збудували нову друкарню в якій друкувались: обласна газета «Радянська Україна», «Прикарпатська правда» та інші. Приймались замовлення на друкування періодики. Біля цього великого будинку знаходилась автобусна зупинка.
Біля «Молочки»: зупинка (між будинками №1 по вул. Шашкевича та № 29 по вул.Січ.Стрільців) якої не існує, але багатьом пасажирам автотранспорту хочеться вийти саме тут, посередині віддалі між зупинками: готель “Україна” – “Пошта”.
По вул. Коновальця
До «Базарчика»: автобусна зупинка, яка була створена на початках автобусного руху в місті. На ній виходили з автобуса мешканці масиву вулиць Тудора/Стецько, Радянської армії/Національної Гвардії, студенти пед.інституту (гуртожиток Коновальця, 141) та жителі побудованих нових будинків: в 1973 р.- Коновальця, 147; 1975 р.- Коновальця, 130; 1979 р.- Коновальця, 128. Назва “Базарчик” виникла, коли почали руйнувати військову частину зі сторони вулиці Дадугіна і попри паркан почалась хаотична торгівля газдиньок з ближніх сіл. Тепер ця теорія повністю забудована, зокрема, торговим центром “Tor-Ba”.
До «танка»: Зупинка, яку в народі називали “До глухонімих”, існувала з початку автобусного руху в місті. Вона знаходилась на вулиці Дадугіна/Коновальця, яка тоді була пряма, приблизно на місці сучасного кільця (його раніше не було). В 1977 році почалась реконструкція території де було роздоріжжя Дадугіна-Куйбишева (Бандери), Дадугіна-Фучіка (Дудаєва) та прилеглої території до будинків № 62 корп.2; №62 корп.1 по вул. Бандери (які в тому ж році побудували) та будинку де розміщувався гуртожиток глухонімих. Зупинку (тимчасово) перенесли до будинку №207 (тепер Сантехцентр) по сучасній Коновальця. В 1978 році завершили реконструкцію всієї території і назвали – героїв сталінграду, ще й танк поставили на постамент, який перевезли з Пасічної. А зупинку перенесли до кута будинків Бандери, №62 корп.2 та Коновальця, 149. З цього часу ця зупинка називається “До танка”.
До «Кишені»: Фурнітурний завод, який запрацював в 1964 році, було одно з передових підприємств нашого міста. В 1993 році на базі фурнітурного заводу створили ВАТ «ІФ Металопласт», який через деякий час припинив роботу, а в головному корпусі, після реконструкції будівлі і прилеглої території, відкрився перший в нашому місті гіпермаркет “Велика кишеня”. І хоча це зараз “Велмарт”, багато хто називає автобусну зупинку “Кишеня”.
До «Арматурного»: ця зупинка, яка знаходиться поряд з прохідною даного підприємства, від початку свого існування і до тепер відповідає своїй назві. В 1971 році арматурний завод (початок будівництва на опришивецьких землях в 1967 році, випустив першу продукцію новозбудований Івано-Франківський арматурний завод. Згодом постачав свої вироби у 18 країн світу. В 90-тих та 00-их роках, як і більшість підприємств міста на заводі був спад виробництва, відсутність замовлень. Зараз Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод».
По вул. Мазепи
До «Трикотажки» (до «Спільпо») На деяких автобусних маршрутах міста вказано: “Трикотажна ф-ка”, хоча її з 2001 року уже немає. Після банкрутства фабрики у недобудованому корпусі, після реконструкції та ремонту, відкрили супермаркет “Сільпо”. І хоча більшість приїзджих кажуть: “Їдем до СільпА” – місцеві жителі називають автобусну зупинку і АС-3 просто – “Трикотажка”.
По вул. Дністровській
До «ЦУМу» Автобусні зупинки на початку вулиці Дністровської були завжди, при чому раніше по обидва боки вулиці. З 1971 року (відкрили новий Універмаг) жителі міста почали зупинки гордо називати “ЦУМ”. З переходом на односторонній рух по вулиці Дністровській, залишилась тільки одна зупинка – з протилежної сторони вулиці від ЦУМу.
Біля «Оазису». Якщо зупинку по вулиці Дністровській, навпроти центрального ринку, під назвою “Оазис”, ще пам’ятає багато жителів нашого міста, то назву “Універсам” уже менше людей, а назву “Молокозавод” взагалі одиниці, тому що автобусний маршрут, який функціонував з 1956 року, “Вокзал – Шкірзавод” якраз зупинявся на цій зупинці, але з 1961 року молокозавод перебрався на вулицю Ушинського і назва щезла з лексикону місцевих жителів.
До «Кроку» Це була центральна зупинка на яку їхав народ з Вовчинців, Позитрону, Софіївки, Будівельників, Братів, щоб попасти на базар, центральний ринок, ЦУМ, 1000 дрібниць, п’яний базар і багато інших магазинів. В зв’язку з великим скупченням транспорту на початку вулиці Вовчинецької, частину РАФів, а потім Пижиків перенаправили на початок вулиці Маяковського/Тарнавського.
По вул. Галицька
До “Піонерського”. Мова йде про сучасний Парк воїнів-інтернаціоналістів, який колись у народі називався “Піонерський парк”. Саме там, на перехресті вулиць Галицька – Василіянок, колись була зупинка, яка нині використовується тільки між городніми рейсами.
До «Овна». Автобусна зупинка біля цього потужного ресторана “Овен”, на початку мікрорайону Пасічна, є і зараз, тільки ресторану немає. Але мешканці міста так і їдуть до “Овна”, згадуючи, які гуляння були в цьому ресторані та величезні черги, щоб заказати весілля чи день народження.
Інші мікрорайони
На «Горького». Все більше мешканців міста називають зупинки за мостом через залізницю – “Майзлі”. Але є ще багато людей, які називають – “на Горького”. Чому? Та тому що за радянської влади на Майзлях були два знакових місця: кінотеатр Горького та кафе-ресторан Фікус (в стороні від зупинок). Знаходився кінотеатр в монастирі церкви Царя Христа з середини 60-тих років (до цього там з 1946 року був міліцейський відділок, далі школа). Тільки у 1990 році храм та монастир було повернуто оо.Василіянам.
До «Кооператору». Це остання автобусна зупинка в Тисменицькому напрямку або перша, якщо їхати з Тисмениці. Названа так, тому що поруч знаходився двоповерховий торговельно-розважальний комплекс “Кооператор” (перший поверх магазинчики, на другому ресторан). Не плутати з “Кооператором” на вулиці Галицькій.
До «Льотчиків». Автобусні зупинки які своєю назвою натякали, що десь поруч є льотчики. Так воно і було. З 50-тих років вулиця Петлюри називалась Льотчиків, а ще раніше з 1937 року ця вулиця називалась Льотнича до 1941 року.
До «Заравшану» Це козирні зупинки БАМу, де знаходилося знамените кафе “Заравшан” (тепер парковка автотранспорту перед будинком № 21-б по вулиці Довженка). Крім кафе, яке прославилось частими розбірками відвідувачів і шумом на весь район, функціонував круглодобовий магазин, куди підтягувались жителі цілого БАМу, а також круті крихівецькі пацани.
До «Біржі». Зупинка яка говорить сама за себе. Біржа праці – Івано-Франківський центр зайнятості, вулиця ім. В. Стефаника, 36 (раніше дитячий садок).
