У Івано-Франківську 23 квітня у просторі Хартія-Хаб відбулася публічна дискусія, присвячена психологічній адаптації військових і ветеранів після служби. Фахівці у сфері психології та реабілітації обговорили основні виклики, з якими стикаються захисники під час повернення до цивільного життя. Йшлося про способи подолання наслідків бойового стресу, підтримку ментального здоров’я та роль родини у процесі відновлення.
Учасники також наголосили на важливості комплексного підходу до реінтеграції, який включає як професійну допомогу, так і підтримку з боку суспільства.
Чому процес відновлення називають “розморожуванням”, як танго допомагає рятувати шлюби військових та чому для ветерана війна не закінчується з поверненням додому — Суспільне зібрало тези психологів із публічної розмови.
“Що допомагає вижити на війні — у цивільному житті може здаватися дивним”
Психологиня і ветеранка Тетяна Сухоборова розповіла, що використовує різні методики до військовослужбовців та ветеранів.
“Те, що допомагає вижити на війні, наприклад, пригнічення емоцій, у цивільному житті може здаватися дивним. Дружини скаржаться, що чоловік не виявляє тепла, але це його “броня”, яку не можна різко ламати, бо йому ще повертатися на фронт”, — каже Тетяна Сухоборова.
Психологиня і ветеранка Тетяна Сухоборова. Суспільне Івано-Франківськ/Оксана Василик
Тому, говорить психологиня, з військовими, які приїхали у відпустку, вона працює уважно, аби не нашкодити їм. За словами Сухоборової, не всім ветеранам потрібна психологічна допомога — деякі можуть інтегруватися завдяки підтримці близьких людей. Початок роботи з ветеранами психологиня називає “процесом розморожування”.
“Тоді починають вилазити і проживання втрат, які не проживалися під час проходження служби, і сни. У мене був пацієнт, якому снився один і той самий сон кілька років. Врешті ми подолали цю ситуацію”, — каже психологиня і ветеранка.
Тетяна Сухоборова разом зі своєю колегою та за сумісництвом викладачкою аргентинського танцю організувала сімейну реабілітаційну програму — танго-терапію. Вона має на меті покращити стосунки між військововими та їхніми дружинами.
“В основі лежить філософія, що “об людей ми зранюємося і об людей ми зцілюємося”. Партнерам потрібна людина поруч, яка допоможе пройти шлях відновлення”, — говорить психологиня.
Військовий тримає свою кохану за руку. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
“Бойову психічну травму не можна побачити очима”
Військовий психолог 7 артилерійської бригади “Грегіт” 2 корпусу Національної гвардії України “Хартія” Ілля Лобода зазначив: для ветерана війна не закінчується з поверненням додому. Настає нове випробування — життя з цим досвідом.
“Бойову психічну травму не можна побачити на відміну від фізичної. В цьому її складність: ми не можемо констатувати проблему, просто подивившись на людину. З військовим треба працювати, вивчати, розбирати його буквально “на гвинтики” і збирати заново”, — пояснює Лобода.
Військовий психолог 7 артилерійської бригади “Грегіт” 2 корпусу Національної гвардії України “Хартія” Ілля Лобода. Суспільне Івано-Франківськ/Оксана Василик
З його слів, до військового психолога звертаються не тільки з психологічними проблемами, а й соціально-побутовими. На його думку, це нормально, адже такий спеціаліст має бути відкритим до спілкування.
“Звертаються, що банківська картка не працює. І це добре, коли психолог обізнаний у декількох напрямах і може щось підказати. Головне — щоб військовий знав, що тут йому підуть на допомогу”, — каже Ілля Лобода.
Завдання військових психологів полягає зокрема й у тому, аби постійно супроводжувати бійця від часу його вступу до війська, додає психолог. Зі слів Лободи, спеціаліст має рекомендувати його на посади та згуртовувати колектив, де пліч-о-пліч служать люди з різними цивільними життєвими історіями.
“Жіночий день” у війську
Військова психологиня 7 артилерійської бригади “Грегіт” 2 корпусу НГУ “Хартія” Валерія Кравченко згадує, коли організувала своїм посестрам захід, який назвали “Жіночим днем”.
“Ми з ними ліпили карту бажань. Я ставила перед жінками завдання сказати щось хороше про себе або свою посестру, використовуючи фото чи дзеркало в коробочці. Потім мені розповідали, що цей день для них став одним з найкращих за довгий час”, — розповіла Кравченко.
Військова психологиня 7 артилерійської бригади “Грегіт” 2 корпусу НГУ “Хартія” Валерія Кравченко. Суспільне Івано-Франківськ/Оксана Василик
Подібні активності, з її слів, допомагають замістити погані емоції, які є постійно на війні, хорошими.
“Якщо у цивільних позитив і негатив балансують, то у військових через тривале перебування в зоні бойових дій накопичується забагато темряви. Завдання психолога — додати бодай крапельку світла через арттерапію чи вправи на ресурсування”, — ділиться військова психологиня.
“Буває, що ми працюємо о першій-другій годині ночі”
Керівник реабілітаційного центру “Франко-Ґражда” Володимир Рожнов розповів, що допомагає пораненим у госпіталях з липня 2014 року. У 2015 він почав водити групи військових у гори, але зрозумів, що самої лише горотерапії недостатньо. Наразі у центрі “Франко-Ґражда” він організовує восьмиденні заїзди для військових, де, за його словами, для бійців створюють сімейну атмосферу.
“Буває, що ми працюємо о першій-другій годині ночі, і ця робота є успішною. Але мінус у тому, що все-таки цих восьми днів є недостатньо. У мене є ще бажання організувати іпотерапію. Я вже все продумав. Є місце, але немає на це грошей”, — говорить Володимир Рожнов.
Володимир Рожнов та Ілля Лобода. Суспільне Івано-Франківськ/Оксана Василик
У реабілітаційному центрі “Франко-Ґражда” також проводять заходи для сімей військовослужбовців, додає Володимир Рожнов.
