В день оборонців Донецького аеропорту в Івано-Франківську в “Центрі польської культури” відбувся показ фільму “Синдром Гамлета” від польських режисерів про війну в Україні та вибір кожного українця під час цієї війни.
Про це повідомляє Правда з посиланням на Інформатор.
“Синдром Гамлета” – це документальний фільм про історію України, війну та про молодих українців, які народилися після розпаду Радянського союзу, тих, які стали головним інструментом політичних змін.
Польська національна прем’єра “Синдрому Гамлета” відбулася на Краківському кінофестивалі, де фільм отримав декілька нагород, серед них – нагороду за найкращий польський документальний фільм. Також стрічка отримала гран-прі “Тижня критики” як найкращий фільм в межах 75-го Міжнародного кінофестивалю у Локарно.
В Україні показ фільму відбувся в межах мандрівного фестивалю Docudays UA.
“Синдром Гамлета” вмістив у собі історії 5 молодих українців, які одними з перших виступили проти режиму Януковича.
Славік пішов воювати за свою країну, ще в 2014, а через кілька тижнів потрапив у полон разом зі своїм загоном. У 2014 році Катя кинула навчання і, незважаючи на прохання матері, пішла на фронт зі зброєю в руках.
“Після 15 року я довгий час не міг прийти в себе емоційно, шукав різні можливості, ходив до психологів. Я не міг ці емоції самостійно пережити. І ось під час робити в цій виставі, зокрема, під час репетицій мені потрібно було по сто раз переказувати все те. Воно мені настільки набридло, що я перестав якось емоційно на це реагувати. Спочатку було тяжко, потім вже ні”, – поділився герой фільму Ярослав Гавянець.
Роман не хотів стріляти, став фронтовим медиком і багато місяців рятував своїх товаришів на передовій.
Оксана Черкашина, сьогодні актриса варшавського Повшехного театру, брала участь у протестах на Майдані в Києві, а донеччанин Родіон, представник ЛГБТ-спільноти, під час війни шив форму та організовував гуманітарну допомогу.
Сам фільм починається з нарізки кадрів маніфестації та боїв на Майдані, початок агресії Росії на Сході та в Криму.
Після 8 років війни герої зустрічаються на сцені театру у постановці режисерки Рози Саркісян, яка намагається пов’язати їхній особистий досвід із шекспірівським “Гамлетом”. Завдяки цьому герої мають змогу розповісти свою історію крізь призму Гамлетового “бути чи не бути?”.
Фільм починається монологом:
Бути чи не бути.
У чому більше гідності: скоритись
Ударам долі і лягти під стріли,
Чи опором зустріти чорні хвилі
Нещасть — і тим спинити їх? Заснути,
Померти — і нічого, лиш зазнати,
Як сон позбавить болю, нервів, тіла,
А з ними і страждань.
(Переклад Юрія Андруховича).
Режисерами фільму є Ельвіра Нєвєра, польсько-німецька режисерка та сценаристка з Берліна, та Пьотр Росоловський – польський режисер, сценарист і оператор, який проживає в Берліні.
Головна мета фільму – привернення світової уваги до війни в Україні, що розпочалась ще в 2014 році. Перша частина фільму була знята ще у 2018 році.
“Те, що люди помирали ще з 2014 року, те, що точились бої у самому центрі Європи, мало кого цікавило, тому нам принципово важливо було показати ці події”, – ділиться з нами режисерка Ельвіра Нєвєра.
Монтаж фільму припав на початок повномасштабного вторгнення рф на територію України, що надало йому ще більшої актуальності. На великі екрани стрічка вийшла восени 2022 року.
Зі слів Ельвіри, вони були в захваті від 18-30 річних українців, які першими вийшли на Майдан, щоб змінити життя держави. Вони стали прикладом політичного пробудження. До прикладу, Катя (одна з головних героїнь фільму) на Майдані була з перших днів, бачила всі ті жахіття та перші смерті. Пізніше Катя зі своїми однодумцями пішли захищати Україну на інші позиції.
У 2014 році офіційної війни не було, але були жертви війни, тому режисери хотіли показати, яку ціну люди заплатили за відстоювання своєї країни.
“Коли ми працювали над фільмом, то ставили собі питання, як донести його до глядача на емоційному рівні. І коли після одного з показів фільму ми вийшли на сцену, то 800 глядачів плакали. Тоді ми зрозуміли, що цей фільм може бути знаряддям боротьби та показу всім іншим, що ігнорування війни тягне за собою страшні наслідки”, – каже Ельвіра Нєвєра.
Відсилка до Шекспірівського “Гамлета” – це можливість вийти за межі України, щоб показати ці події Європі, щоб вона могла зрозуміти, що відбувається неподалік.
“Як на мене, інша постать Гамлета допомогла учасникам фільму відкрити себе з нової сторони, стати тим Гамлетом, перед яким стоїть вибір без вибору по суті”, – додав Пьотр Росоловський.
Як стверджує Ярослав Гавянець, на війні немає культурного фронту, є тільки той фронт, на якому, на жаль, гинуть люди. Їх з кожним днем стає все менше, мови про якийсь інший фронт не може бути.
“Коли в нас не вистачає людей для виконання завдань, коли лінії фронту прориваються через те, що там немає кому стояти мені вже не цікаві решта фронтів. Мені треба людей”, – зауважив Ярослав.
Ельвіра Нєвєра наголошує, що Європа теж має боротися з рф, має більше надавати збройної підтримки, тому що це передусім її відповідальність за мир у цілому світі.
Режисери фільму підтримують з героями фільму тісний контакт та надають всю можливу підтримку, також Ельвіра та Пьотр з роблять покази фільму. Завдяки цьому змогли заснувати благодійну організацію, яка займається збором коштів на підтримку ЗСУ.
