У Маріямполі, що на Прикарпатті, діє Біблійний сад — перший та найбільший об’єкт в Україні й один із найбільших у Європі.

Про це пише “Галка”.

Відкрили сад ще у 2011 році. Його автор і засновник — професор Володимир Боцюрко, який працював над концепцією понад 19 років.

Площа саду — один гектар. Тут висаджено близько 30 видів дерев і кущів, згаданих у Біблії, серед яких — гранат, смоковниця, троянди та навіть спроби виростити ліванський кедр. Крім того, в саду розміщено десятки скульптур, що зображують біблійних персонажів, зокрема апостолів Петра і Павла. Усі вони виготовлені прикарпатським скульптором Володимиром Довбенюком. Біля кожної скульптури та рослини — таблички з богословським поясненням.

Сад умовно поділений на дві частини — перша присвячена Старому Завіту, друга — Новому. Прогулянка ним — це 45-хвилинна екскурсія історією християнства. Відвідати сад можна самостійно — структура і маркування дозволяють орієнтуватися без гіда.

“Той, хто побував тут хоча б раз, неодмінно відчуває особливу ауру цього місця і зберігає її в серці ще довго, щонайменше на рік. А потім хочеться повернутись знову.

Особливо запрошуємо до відвідин жінок, які носять величне ім’я Марія. До речі, саме тут був встановлений рекорд України — найбільша кількість жінок із цим іменем, зібраних в одному місці: тоді до саду приїхало понад 400 Марій. Вони кажуть, що відтоді це місце — справжнє Марійське містечко”, — розповідає Володимир Бюцюрко.

Володимир Бюцюрко

За доглядом території стежить один постійний працівник і волонтери. Людомир Криницький працює у саду з 2016 року. Розповідає, що робота в радість, а на роботу йде як на свято.

“Буває, що уві сні згадую: «Ага, тут ще треба щось зробити». Ми пробували висаджувати і більш екзотичні дерева — гранат, інжир, навіть ліванський кедр. Деякі прижились — гранат минулого року навіть цвів, хоча не дозрів, бо не вистачає тепла. А от кедр не витримав. Все, що можемо зберегти — вкриваємо на зиму агроволокном, ялиновими гілками, але клімат у нас непростий”, — ділиться Любомир.

Щороку в першу неділю липня тут відбувається традиційна проща, яка бере початок ще з часів Австро-Угорщини. Прочани вирушають пішки з Галича і долають 13 кілометрів до саду та Маріямпільської ікони, що міститься у храмі, поруч із садом.