“Ми стараємося шукати дзвони Фельчинських на Калущині, укладаємо каталог таких дзвонів. Оля, працюючи над темою, обстежувала дзвони в Середньому та Старому Угриновах, — каже Світлана Загребельна. — Дзвонів Фельчинських залишилося дуже мало. В роки Першої світової війни було проведено реквізицію дзвонів до Австрії. Там був завод, який перетирав ці дзвони на добриво — порошок, яким посипали від шкідників виноград. Лише деякі дзвони вціліли. У Другу світову війну дзвони вивозили вже німці”.
Підопічні Світлани Загребельної цікавляться і самою родиною Фельчинських, досліджують її родовід, умови проживання та суспільне становище. У роді, який вважають польським, вони знайшли калуське коріння:
“Це родина з Калуша. Є різні версії походження родини, але ми з моїми пошуковцями і я особисто чітко тримаюся тієї позиції, що Фельчинські — калушани. Тим паче багато років фірмову справу у Польщі очолювала Валерія Фельчинська. Вона з дому Величко — корінна калушанка. Ми, звичайно, не заперечуємо і польське коріння цього роду, але маємо знати і про українське, — каже історик. — До речі, Фельчинські теж мають певну ностальгію і не переривають зв’язку з рідним містом. Їхня фірма, яка діє у Перемишлі, подарувала два дзвони у Підгірки, а у 1991 році привезли і подарували дзвін хотінській церкві”.
Дзвони, вилиті Фельчинськими, запевняє Світлана Загребельна, дзвонять на всіх континентах світу. Безпосередньо з Калуша свого часу було придбано набір із 12-ти дзвонів «Гармонія» для Нью-Йорка. Калуський дзвін, вагою у понад шість тонн, дуже шанують і в Парижі. Чимало дзвонів цієї ливарні отримували перемоги і Гран-прі на міжнародних конкурсах ще тоді, коли Фельчинські працювали в Калуші. Детальніше про це все калушани зможуть дізнатися вже незабаром, адже у місті обіцяють 210-ту річницю заснування ливарні відзначити достойно.
