Роман та Леонід Бутусіни, попри російське походження, обрали Україну своєю новою домівкою та справою честі. Переїхавши з Владивостока до Калуша, вони добровільно вступили до лав 58-ї бригади ЗСУ, щоб дати відсіч агресору. Свій останній бій воїни прийняли у березні 2022-го на Чернігівщині. За жертовність та незламність брати були удостоєні найвищої державної нагороди — звання Героїв України.
Про це пише Правда.іф з посиланням на УП
Влітку 2014 року, коли був окупований Крим і розгоралась війна на Донбасі, на узбережжі Азовського моря в станиці Довжанська Краснодарського краю РФ двоє чоловіків сіли у вітрильник, зроблений з каяку. На цій саморобній посудині 43-річний росіянин Олег Бутусін зі старшим 17-річним сином Романом відчалили в бік українського берега.
“Зшили парус, поставили щоглу, шверти, руль, все як треба, – розповідає Олег. – Хотіли дістатися Бердянської коси. Цікаво було перевірити, чи можна взагалі в такий спосіб потрапити в Україну. За кілька годин вітер почав відносити нас на Новоазовськ, де вже були “мавпи” (бойовики “ДНР” – УП), і ми змушені були повернутися на Кубань”.
На момент тієї спроби здійснити морську розвідку Олег із жінкою Тетяною ухвалили рішення перебратися з дітьми в Україну. В путінській Росії для них не було спокійного закутка.
Олег народився в Бурятії, жив на Далекому Сході. У 2004–2005 роках очолював козацьку громаду Владивостока і вже тоді агітував за активний опір кремлівському режиму.
“Я розумів, що треба готувати народ до майбутньої партизанської боротьби у Примор’ї, – каже він. – Їздили на стрільбища, вчилися орієнтуватися на місцевості. Створювали свої осередки”.
У 2008 році на Бутусіна завели справу через “розпалювання міжнаціональної ворожнечі”. Перебуваючи у федеральному розшуку, 2013-го року він став героєм російських ЗМІ як фермер-партизан, який поранив у перестрілці працівників ГІБДД і потім ховався від переслідування в лісах.
2014 року Олег перейшов кордон з території Курщини, родина вже чекала на нього в Україні. Згодом сімейство переконаних російських націоналістів поселилося на Галичині, на батьківщині бандерівського руху.
2015 року Олег Бутусін приєднався до “Правого сектора”. 9 березня 2022 року його два сини – 20-річний Леонід і 24-річний Роман, з яким батько намагався доплисти морем до Бердянська – загинули в бою в селі Лукашівка на Чернігівщині.
Сміття на голову Леніна
“Ви вірите в Бога? – питає Олег Бутусін, як тільки репортер УП переступає поріг його оселі. – Господь все владнає”.
Схоже, Бог для родини Бутусіних завжди був єдиним. Щонайменше одну з ключових проблем сучасності – телевізор як божество – Олег вирішив під час розпаду СРСР власноруч. Коли Бутусіну було вісімнадцять, він позбувся телеприймача. Тож згодом і у його дітей не було шансів поклонятися кремлівській пропаганді.
“Роман і Льоня зростали з розумінням, що ми живемо в окупованій більшовиками Росії, що державою правлять безбожники. І коли все почалось (у 2014 році – УП), ми всі визначилися, що маємо бути на цьому боці (в Україні – УП)”, – згадує батько.
Фото загиблих братів Романа (ліворуч) і Леоніда (праворуч) в будинку їхньої родини на Прикарпатті
Олег Бутусін з однією з доньок. Коли Бутусіни залишали Росію, в їхній родині було десятеро дітей. Ще двоє народилися, вже коли вони перебралися в Україну
На момент переїзду в Україну Ромі Бутусіну було 17, Льоні – 13 років. Перебравшись у сусідню країну, юні відчайдухи знайшли те, чого прагнули – свободу. Хоча і там, у себе на батьківщині, в умовах путінізму хлопці відрізнялись від більшості ровесників волелюбством і нонконформізмом.
“Вони зростали в берцях”, – каже їхній тато.
Однієї ночі потайки від батьків брати взяли драбину і пішли одягати на голову Леніну пакет зі сміттям. Це сталося в містечку Кольчугіно Володимирської області РФ. Постамент стояв на невеликій площі, оточеній житловими будинками.
Роману тоді було 13 років, Леоніду – 9. Їхня політична акція закінчилась успішно.
“Мої предки мають козацьке коріння, – пояснює Олег нелюбов синів до “червоних”. – Мій батько був антісовєтчіком. Бабуся співала кубанські пісні. Рідних репресували як контрреволюціонерів. Тому в нашому роду ніколи не було спільної мови з комуністами”.
