Здавалося би, у старшому віці людина повинна бути сповнена мудрості й прагнення виправити помилки, допущені протягом життя. Але буває й так, що прожиті роки не додають людині ні мудрості, ні порядності.
Про це красномовно свідчать історії місцевих злочинців, чий вік був уже далеко не юним. Так, у 1880 році перед станиславівським судом постав такий собі Мачей Вишневський. Він скоїв убивство, його засудили на кару смерті, але згодом помилували, пише Західний кур’єр.
Після того, як він відсидів 18 років у тюрмі, суд знову розглянув його справу. З огляду на поважний вік в’язня, якому тоді було вже аж 80 років, та його бездоганну поведінку протягом відбування покарання, суд у 1898 році вирішив дати йому свободу, тож сивий в’язень нарешті вийшов із тюрми.
У 1920-х роках відомою міською злодійкою була 75-річна жіночка Анна Монюк, яка ходила містом і крала все, що погано лежало. Поліція певний час дивилася крізь пальці на її витівки, змушуючи злодійку лише віддавати вкрадене. Однак терпець поліціянтів усе ж урвався, і після чергової крадіжки сива злодійка таки вирушила за ґрати.
Відомим був у тодішньому місті й 64-річний злодій Еліаш Локер, який удавав глухонімого. Він ходив по хатах і просив милостиню, а також крав усе, що було можна. В одного з господарів він стягнув зі стола гаманець із грішми, в іншого вкрав золотий перстень. Однак і його походеньки швидко закінчилися, і він мусив опинитися на старість у негостинних тюремних стінах.
