Їхні “прикольні” пісні збирають чималу аудиторію на YouTube. Так, у кліпу “По барабану” — понад три мільйони переглядів, а в “Королєви” — 4,9 млн.
Хлопці х гурту “Цвіт кульбаби” мають своїх шанувальників як в Україні, так і за кордоном. Тож побували з концертами у Польщі, Канаді, Ізраїлі, а не так давно — у Великій Британії, пише Експрес
Про про створення “Королєви”, гастролі в Лондоні, нелюбов до горілки, стосунки з дружиною та ставлення до бажання російських зірок повернутсь на ринок України розповів лідер франківського гурту Василь Марущак.
— Як вас зустрів Туманний Альбіон?
— Ми вперше виступали у Лондоні й були приємно здивовані кількістю глядачів, що прийшли на концерт, — каже лідер гурту “Цвіт Кульбаби” Василь Марущак. — Причому більшість знала наші хіти напам’ять і підспівувала. (Усміхається). Організатори запевнили, що це не остання наша зустріч. Тож, можливо, наступного разу вдасться дати концерт не тільки у столиці, але й в інших містах… На жаль, через щільний графік (через день ми мали виступ в Україні) не було багато часу, щоб погуляти Лондоном. Та екскурсію основними пам’ятками нам провели. Вражень залишилось чимало!
— Ваш гурт знають насамперед за “стьобним” хітом “Королєва”. Цікаво, як він народився?
— Цю пісню я написав колись за пів дня. Сидів собі, бренькав щось на гітарі й пішло-поїхало. Правда, вона потім три роки пролежала в шухляді. Ну, не бачив я “Королєву” в нашому репертуарі! (Усміхається). Одного ж разу приніс на репетицію (нічого іншого просто не було), ми її швиденько зробили, потім записали та віддали на радіо. Коли пісню через тиждень-два cтали активно скрізь крутити, я зрозумів, що то — хітяра. (Сміється). Що підтверджує і кількість переглядів на YouTube: майже 5 мільйонів!
— Кажуть, ви — колишній спортсмен?
— Так, я п’ять років поспіль був чемпіоном області з легкої атлетики. Потім навчався в інституті фізкультури, але, коли служив в армії, потрапив в аварію. Під час тренування (я біг собі край дороги) мене збила машина. З того часу почалися проблеми з ногою, яка весь час турбувала. Навіть після того, як пройшов курс лікування… Тож я зрозумів, що Олімпійські ігри мені не світять. Тоді й почав більше часу приділяти музиці. Хоча ніколи не думав про сцену і тим більше — про шоу-бізнес. Однак допоміг випадок: я працював фізруком у виші й дав студентам для творчого звіту свою пісню “Катерина”. Вони ж запропонували виконати її разом… Коли я побачив, що мої пісні подобаються людям, вирішив створити групу. Ось так усе й почалося.
— А як дружина ставиться до вашої кар’єри?
— Дуже добре. Людмила працює стилісткою-перукаркою. І в усьому мене підтримує… Нашому шлюбові вже шість років. Маємо двоє дітей. Хлопчикові — чотири рочки, а донечці — сім місяців. Тож є стимул працювати. (Усміхається).
— Скажіть, Людмила не ображалась на рядок із пісні: “Всі баби, як баби, а ти королєва”?
— Та ні. Чому? Навпаки. Всі чомусь думають, що кожна моя пісня — з особистого життя. (Сміється). Насправді усі персонажі — вигадані, тому… Людмила ставиться нормально. Правда, інколи напишеш щось нове та показуєш дружині: “Дивись, який текст”. Вона ж може сказати: “Ну, як завжди, вийшов “брєд”. (Усміхається). Та звичайний вірш це одне, а коли його покласти на музику, зробити аранжування, тоді зовсім інша справа. Може народитись щось справді класне.
— Які у вас стосунки зі спиртним? I що любите: вино чи горілку?
— Горілку я взагалі не п’ю, бо від нею стаю агресивним. Натомість, щоб підняти трохи настрій, можу перехилити перед концертом 50 грамів доброго віскі. Не більше. Тобто все суто символічно. (Усміхається).
— Василю, як ви ставитесь до того, що російські зірки намагаються повернутись на український ринок?
— За нинішньої влади вони справді стали почуватися комфортніше в Україні. І концерти організовують, і навіть тури проводять… Я ж із жахом згадую, що було до введення квот. Тоді 70 — 80% радіопростору заповнювали московські співаки, 15% — українські, які співають російською, і якихось 5% чи й того менше — справді наші артисти… Якби не квоти, то, можливо, ніхто не почув би ні “Цвіт Кульбаби”, ні інші молоді колективи.
