Мешканець села Креховичі Брошнів-Осадської громади Роман Легун, засновник та голова громадської організації пошуково-історичний клуб “Едельвейс”, здійснив чергову унікальну знахідку — тонкообушну скіфську сокиру.
Знахідка датована VI-VII століттями до нашої ери, Роман Легун каже, важить вона близько кілограма. Цей інструмент був універсальним: його використовували як для роботи, так і в бою, іноді навіть “чухали голову ворога”.
Чоловік розповідає, що це не перша скіфська річ у його колекції. Роман є досвідченим пошуковцем і завжди консультується зі спеціалістами, які за стилістикою допомагають точно визначити вік знайдених артефактів. У його доробку є й інші, ще більш давні, знахідки: речі Гава-голіградської культури (вік близько 3,5 тисячі років), артефакти, яким 10-15 тисяч років, а також скам’янілі морські їжаки, що жили мільйони років тому.
Сам процес пошуку на полі, де було знайдено цю знахідку – сокиру, був непростим. Роман Легун розповідає, що поле було просто всипане металевим сміттям.
“Прилад бемкав, пікав і баламкав на все підряд… Тому я, як і роблю завжди в такому випадку, змінив налаштування і “відсік” чорний метал, щоб не заважав”, – говорить пан Роман.
Зазвичай він не копає залізо, оскільки завжди вистачає кольорових сигналів, серед яких найчастіше трапляються алюмінієвий дріт, мідні монетки (Польща, Австрія, совдеп), гільзи, кулі та шрапнель усіх війн. Він та його дружина Світлана прийшли на поле в пошуках лише одного-двох, але “правильних” сигналів.
Сокира знайшлася випадково. Одного разу Роман викопав залізного кованого цвяха, який за сигналом був чітко ідентифікований як гарна срібна монета. Хоча його металошукач жодного разу не відкинув цей сигнал у “чорне”, пошуковець вирішив копнути ще один схожий сигнал, який вже трохи “чорнив”.
“Лопата одразу заскреготіла по залізу. Я викинув з ямки якусь залізяку і парам-пам-пам! Тонкообушна скіфська сокира. Стан її чудовий. Третя моя така”, — ділиться враженнями Роман.
У його колекції вже є більша та менша (з втратами) скіфські сокири, а також скіфський ковальський молот, поки що тільки залізні.
Роман Легун, захоплений історією, пояснює історичний контекст знахідки.
“У сьомому столітті до нашої ери, на землі сучасної України, прийшов іраномовний народ. Скіфи. Діти Геракла. Кімерійців, що жили в північному Причорномор’ї, частково витіснили, значну частину асимілювали. Поглинули. Поступово оволоділи територією від Дону до Дунаю і від Криму до Карпат. І створили найбільшу державу на території Європи за всю історію людства – Велика Скіфія. Протодержава проіснувала чотири сотні років. Її воїни наводили жах на своїх сусідів. Їхні культурні надбання безцінні. Їхні поховальні кургани і нині є мовчазними свідками величі того народу. Наша українська мова має багато слів скіфського походження“, – деталізує пошуковець.
