Важко уявити Великдень без писанки, без цього сакрального символу, в якому таїться певний зміст. Легенда гласить, що доки люди займатимуться писанкарством, доти не буде кінця світу.
Так вважає досвідчена писанкарка, вчителька біології у селі Красноїлля Верховинського району Марія Дроняк. Ось уже 20 років пані Марія творить писанкову красу, передаючи свої знання підростаючому поколінню, пише Правда з посиланням на Галицький кореспондент.
Що цікаво, в родині Марії Дроняк ніхто не писав писанки. Натомість мама і бабуся надто любили вишивку, вишивали навіть на замовлення.
У 8 класі юна Марія почала розпитувати бабусю, як малюється писанка. Бабуся відповіла, що потрібні писачки й фарби. І дівчина, не задумуючись, почала робити деревяні ручки до писачків. Намотуючи тоненьку бляшку на голку, робила лійки, по яких стікає віск. Але в той час Марії Дроняк вони не знадобилися.
Закінчила школу, університет і влаштувалася на роботу в школу. У Верховині в Будинку школяра (нині Центр дитячої та юнацької творчості) очолила гурток вишивання. Їй дозволили працювати при школі в Красноїллі. Проте директорка навчального закладу Ольга Дутчак попросила Марію Дроняк змінити профіль гуртка з вишивання на писанкарство.
З того часу й почалося знайомство пані Марії зі світом писанки. Знайшла писанкарку Василину Кітик, яка її навчила азам цього виду мистецтва. А далі продовжувала навчатися разом із дітьми.
«З 2007 року щороку разом з учнями брала участь в обласному святі-конкурсі писанки в Коломиї. Були як перемоги, так і призові місця. Загалом співпрацюю з музеєм «Писанка», де зберігаються мої творіння. Та чимало змін вніс карантин, а відтак війна», – розповідає Марія Дроняк.
За словами пані Марії, до написання писанки треба підходити з позитивними думками. Тоді вона буде найбільш вдалою. І хоча діти в гуртку малюють писанки з вересня до травня, але найкраще вони пишуться саме в піст. Це, наче якась магія, в доброму сенсі цього слова.
Пише писанки Марія Дроняк переважно на сирих курячих яйцях, та використовує також гусячі й страусині, використовуючи при цьому здебільшого синій, фіолетовий, зелений, жовтий і червоний кольори. Кожна барва має символічне значення як і орнаменти – а це тваринні й геометричні. Серед тваринної орнаментики переважають олені й коні. Коні символізують силу, а олені за легендою на своїх рогах переносять сонце зі сходу на захід.
За словами Марії Дроняк, традиція писанкарства, на жаль, занепадає. Немає тієї масовості. Пишуть писанки по одній майстрині на село. І це в кращому випадку. Але відрадно, що діти хочуть вчитися, тому майбутнє у писанкарства є.
«Побутує легенда, що диявол прикутий до скелі 12-а ланцюгами. Якщо люди починають забувати свої традиції, ці ланцюги починають рватися. А якщо перестануть писатися писанки й не буде звучати коляда, ці ланцюги повністю розірвуться, й сатана піде між люди», – розповідає Марія Дроняк.
