На Прикарпатті є кілька фантастичних “глухих” місць, куди їдуть, аби відпочити від натовпу і метушні. Одне з них – високогірне село Дземброня.
Чи не у кожного часом виникає бажання “перезавантажитися”, на кілька днів зникнути, щоб відпочити і від роботи, і від людей, і від турбот. Місць, де не сновигали би купи туристів, залишається все менше, але є справді унікальні місцини, де можна усамітнитися і побачити щось прекрасне. До прикладу – село Дземброня на Франківщині.
Дземброня: глухий куток Прикарпаття
Це село – одне з найвисокогірніших в Україні, воно розташоване на крутих схилах Чорногірського хребта. Дземброня – чи не найкраще карпатське село для тих, хто хоче втекти від цивілізації. Тут і неймовірні краєвиди, і чисте гірське повітря, і прадавні ліси та полонини. Як і будь-яке екологічно чисте місце, де можна досхочу ховатись від людей, село розташоване подалі від транспортних шляхів. Дістатись сюди нелегко, але в цьому і весь “кайф”.
Постійних жителів в селі – 245-300 осіб. Тому усамітнитися тут досить просто.
Для кіноманів це село має особливе значення. Кажуть, ніби атмосфера саме цього села надихнула Сергія Параджанова зняти культовий фільм “Тіні забутих предків”, хоча зйомки проходили не тут, а у Верховині та Криворівні. У пошуках натхнення сюди приїжджали Василь Стефаник і Леся Українка.
Дземброня: легенди села
Мешканці села розповідають кілька легенд, чому цей населений пунк отримав таку дзвінку назву. Кажуть, коли там, де тепер є Дземброня, були тільки гори і долини, неподалік в Ільцях, жив польський пан, який мав дочку Броніславу. Поїхала дівчина в гори, і не повернулася. Послав батько своїх слуг гуцулів шукати дочку. А оскільки ці польської мови толком не знали, то й кричали вони не “Gdzie jest Bronja?”, а “Ґдзе Броня?”. З тих пір цю місцевість, річку, яка нею протікала, одну з гір, а потім і село стали називати Дземброня.
Інша версія цікавіша і не без карпатської містики: топонім “Дземброня” походить від угорського слова “святкування” і пов’язаний він з тим, що у день літнього сонцестояння неподалік села, на Вухатому Камені, мольфари приносили жертви богам.
Дземброня: сучасні особливості
З Дземброні починаються найкоротші гірські стежки на гору Піп Іван (Чорна Гора) з руїнами двоповерхового кам’яного будинку і вежею астрономічної обсерваторії на вершині. Гуцули вважають Чорногору своєю священною горою, на якій в давнину було язичницьке капище. Як відгомін тих далеких часів, тут збереглася давня народна традиція масового сходження на Чорногору в ніч на Івана Купала.
Звісно, нині жертовних ритуалів вже не побачити, але саме з Дземброні починаються дуже мальовничі маршрути. У південно-західному напрямку є потік Мунчіль, а на тому потоці – каскади водоспадів, які називають то Дзембронськими, то Смотрицькими. Загальна висота водоспаду становить приблизно 100 метрів, а найвищий каскад сягає десяти метрів.
На північ від села розлягаються полонини Косарище та Степанський – місце, щоб помилуватись Чорногірським хребтом та сфотографувати його.
Щастя Дземброні
Насправді, подібніх сіл з такою самобутністю у Карпатах стає дедалі менше. Дземброні певним чином пощастило – через віддаленість від транспортних магістралей воно ще не стало “попсовим”. І це робить його ще більш бажаним для тих, кому потрібна потужна підзарядка. А краєвиди, які відкриваються тут у будь-яку пору, залишають такі враження, які не передасть жодне фото.
Фото – guide.karpaty.ua, srgktk.livejournal, firtka.if.ua
