У 2010 році він завершив службу у військовій авіації. Здавалося, польоти залишилися в минулому. Однак через 12 років льотчик знову сів у кабіну винищувача МіГ-29, щоб захищати Україну.
Сьогодні льотчик 114 бригада тактичної авіації з позивним «Паха» має за плечима понад 400 бойових вильотів, десяток знищених повітряних цілей та сотні уражених наземних.
Від мрії про мотоцикл — до неба
Історія Пахи у військовій авіації розпочалася ще задовго до повномасштабної війни.
Коли йому було 13 років, хлопець мріяв про мотоцикл. Однак батько запропонував інший варіант:
«Хочеш швидкість — підеш в аероклуб».
Так розпочався його шлях в авіації. Далі були навчання та два десятиліття служби у військовій авіації.
Після звільнення у 2010 році настали 12 років цивільного життя. Здавалося, польоти вже залишилися позаду.
Але 24 лютого 2022 року все змінилося.
У перші дні повномасштабного вторгнення Паха зустрів свого друга та побратима-льотчика Станіслава. Війна вже набирала обертів, тривали перші повітряні бої, літаки потрібно було виводити з-під ударів.
Тоді він зрозумів, що має повернутися у стрій.
«Перші польоти давалися важко»
Повернення до польотів після 12-річної перерви було непростим.
«Перші польоти давалися важко. Іноді здавалося, що все забув. Але поступово відновив навички», — розповідає льотчик.
Згодом тренування змінилися бойовими вильотами.
Для Пахи МіГ-29 — не просто винищувач. За його словами, це універсальна бойова машина, здатна працювати як по повітряних, так і по наземних цілях.
Українські фахівці адаптували літаки для використання широкого спектра західного озброєння.
«Колись це важко було б навіть уявити. А сьогодні ми уражаємо цілі на землі високоточними бомбами», — зазначає Паха.
Сотні бойових вильотів
За час повномасштабної війни льотчик виконав сотні бойових завдань.
Під час одного з них Паха уразив ворожий пункт управління безпілотниками на Тендрівській косі. Після цього значна кількість ворожих БпЛА в Одеській, Миколаївській та Запорізькій областях втратила керованість і зв’язок з операторами.
Для противника це означало втрату важливого елемента системи управління, а для українських військових — збережені життя.
Не обходилося і без небезпечних моментів. Під час одного з повернень із бойового завдання позаду літака Пахи вибухнула ракета. Вибух він побачив у дзеркалі.
«Думав, що, може, навіть по літаку влучило. Але, слава Богу, ні», — згадує льотчик.
«Страх є. Але в кабіні думаєш тільки про роботу»
Паха не приховує, що під час бойових вильотів страх нікуди не зникає.
«Він є. Але коли сідаєш у кабіну, вже думаєш тільки про роботу. Треба виконати завдання і повернутися», — говорить військовий льотчик.
Після кожного польоту він телефонує додому та повідомляє рідним, що все добре.
А на запитання, чому продовжує літати, відповідає коротко:
«Поки не закінчу цю війну, нікуди не піду. Не до кінця війни — до перемоги».
Після перемоги Паха мріє про прості речі — щоб Україна розвивалася та процвітала.
А поки його завдання залишається незмінним: підняти винищувач у небо, виконати бойове завдання і повернутися додому.
