Володимир Войців — військовослужбовець з Івано-Франківщини, який у 18 років добровольцем пішов на фронт. Воював у теробороні на Київському, Донецькому, Харківському напрямках. 2 березня 2024 року під Бахмутом Володимир отримав уламкові поранення та понад три тижні вважався зниклим безвісти.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
На фронті боєць втратив обидві ноги. Зараз перебуває на реабілітації та вчиться жити по-новому.
Історію Володимира Войціва розповіли на Facebook-сторінці Галицької громади.
Шлях на фронт
Володимир Войців народився 5 квітня 2004 року в селі Темирівці Галицької громади. Закінчив Блюдниківський ліцей. Після досягнення повноліття пішов у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Там Володимира скерували у підрозділ територіальної оборони.
“Після формування нас відправили на навчання у “Десну”, потім на три тижні в Бучу. Звідти у складі 130 батальйону 241 окремої бригади Сил територіальної оборони ми вирушили під Лиман Донецької області. Згодом тримали оборону в Синьківці на Харківщині. Потім — село Іванівське під Бахмутом”, — цитують на сторінці Володимира Войціва.
Майже місяць — у “пеклі”
25 лютого 2024 року Володимир разом із побратимами заступив на бойове чергування.
“Росіяни ані на день не припиняли спроб захопити цю та сусідні позиції, хвиля за хвилею відправляючи своїх штурмовиків у бій. Ворожі скиди та FPV-дрони, обстріли з мінометів, артилерії та танків стали вже звичними. Та попри це, бійцям все ж таки вдавалося тримати оборону”, — пишуть про бої під Бахмутом на Facebook-сторінці Сил територіальної оборони ЗСУ.
Володимир Войців упродовж тижня разом із побратимами тримав оборону, але 2 березня 2024 військові РФ знищили позицію українських військових. Уцілілі бійці, серед яких був і Володимир, намагалися облаштувати нові укриття, однак незабаром зв’язок з ними зник. Відтоді воїна вважали зниклим безвісти.
На Бахмутському напрямку Володимир Войців отримав множинні уламкові поранення.
“Вцілілих нас було семеро. Ми заховалися у підвалі якогось будинку. Я знепритомнів від ран на обох ногах. Коли прокинувся, то ще два дні не міг рухатися. Так і лежав без води та їжі. Потім знайшов банку якогось протухлого варення та трохи води. Тримався на тому понад два тижні. Але виходу не було — треба було шукати порятунку, бо пообіцяв мамі повернутися”, — розповів Володимир Войців.
З того підвалу боєць вибрався 26 березня. Всі, хто переховувався з ним, загинули.
Повернення до життя
Пораненого Володимира помітили українські військові та, ризикуючи життям, під обстрілами забрали його.
“Мене помітили наші солдати й крикнули, щоб я підповз до них. Але повзти я вже не міг. Тож вони ризикнули — під’їхали, затягли мене до себе на позицію і повідомили рідним та в частину”, — пригадує Володимир Войців.
Через постійні обстріли росіян евакуація військовослужбовця затрималася. Тільки 2 квітня 2024 року він, нарешті, потрапив до шпиталю. Через множинні уламкові поранення йому ампутували обидві ноги. Після цього Володимир лікувався та почав реабілітацію.
Нагорода за мужність
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку президент нагородив Володимира Войціва “Хрестом бойових заслуг“. Відповідний указ Зеленський підписав 4 червня 2024 року.
Зараз Володимир Войців разом з коханою проживає в Івано-Франківську. Він заново навчився ходити.
“По-новому, в новій реальності й з новими обставинами. Вчиться, не зважаючи ні на що, цінувати життя. Ще раз дякуємо Володимиру за захист. Низький уклін всім воїнам, які захищали та захищають нашу Батьківщину”, — йдеться у дописі.
