Під час війни франківський національний драмтеатр став пунктом гуманітарної допомоги захисникам під назвою «Рух опору – Рух допомоги».
Робота кипить щодня. Актори й волонтери пакують коробки з допомогою – ліками, продуктами, засобами гігієни, одягом. Усе драмтеатр відправляє туди, куди це найбільше потрібно, пише Репортер.
До акторів доєдналися викладачі на студенти Івано-Франківського медуніверситету.
За словами професора, декана медичного факультету Романа Яцишина, коли прозвучала інформація про те, що у театрі є багато ліків, які треба відсортувати, вони долучилися без вагань.
«Ми сортуємо усі ліки по групах, бо таким загалом ліки не можуть йти на фронт, – говорить Яцишин. – Вони мають бути точково призначені тим людям, які їх потребують. Це антибіотики, знеболюючі, кровоспинні, анальгетики і так далі».
Медикаменти драмтеатр відправляє на Миколаїв та Херсон.
Улюблениця усіх франківців – заслужена артистка України Надія Левченко – розповідає, що тиждень жила в театрі, адже робота йшла цілодобово.
«Нині наш драмтеатр – це пункт координації прийому й надання допомоги, – говорить Левченко. – Ми приймаємо допомогу від наших закордонних партнерів і друзів, які збирають і надсилають сюди гуманітарку. Приймаємо, сортуємо, розподіляємо по запитах людей. Зараз конкретно готуємо допомогу людям. які прибули з Харкова. Це набори їжі на сім’ю. Приблизно на тиждень».
За вихідні по такі набори звернулися шість сімей.
Також, за її словами, цього тижня планують відправити велику фуру на Сєвєродонецьк, адже звідти прийшов запит.
«Власне, оперативність нашої роботи і якість дуже добре пов’язана з нашою професією, – розказує Надія Левченко. – Ми з акторами об’їхали всю Україну, і всюди у нас є знайомі й друзі. Я можу точково подзвонити до людей, яких знаю, і точно дізнатися, що там відбувається».
Театр має налагоджені контакти з Європою, звідки надходять їжа, медикаменти, засоби гігієни.
Зараз є потреба в одягу, велику партію вже відправили на Харків та Мелітополь.
«Але я прошу приносити гарний одяг, а не те, від чого ви вирішили почистити шафу, – наголошує актриса. – Це такі люди, як ми з вами і їм приємно отримати теплий, чистий одяг. Те, що у вас у хаті подерте – викидаєте на смітних чи бо ріжете на шматки, аби з того зробити матраци. Вони зараз також дуже потрібні».
Щодо робочих рук, то їх у театрі вистачає, адже щодня люди приходять і записуються у волонтерську базу. Коли надходить поставка й потрібні вільні руки, то людей обдзвонюють.
«Зараз ми всі працюємо на одну велику справу і проблем у допомозі нема, – говорить Левченко. – Люди об’єдналися. Усі допомагають».
На допомогу армії переключився і швейний цех театру. Тут ремонтують одяг, шиють каремати, труси, подушки для наповнення, пов’язки для охоронців.
Велику партію виконаної роботи на вихідних вже передали волонтерам і чекають на нове замовлення.
«Ми бралися шити аптечки, але не маємо доброго зразка, – говорить пані Лілія, працівниця театру. – Не хочемо шити що попало. Маємо робити так, аби наші воїни виглядали суперово. Аби їм було зручно. Аби могли моментально розкрити аптечку та взяти все, що потрібно. Раніше тут шили костюми для акторів, радість для людей, а зараз шиємо допомогу для воїнів. Благословляємо кожну річ, вкладаємо душу».
