Покликанням військового капелана Андрія Семчука з Бурштина було спочатку воювати самому, потім – рятувати душі побратимів. Бо “вийти зі звичної зони комфорту та потрапити у військо – сильний стрес для будь-якої людини”.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Пише Правда.іф з посиланням на Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки
У 156 Окремій механізованій бригаді Оперативне командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України за душпастирською допомогою бійці звертаються до військового капелана Андрія Семчука. Адже він є духовним лідером та прикладом для наслідування.
Андрій родом із міста Бурштин, закінчив Духовну семінарію та Богословську академію Української Греко-Католицької Церкви в Івано-Франківську.
Як найскладніший епізод свого життя зараз він пригадує період, який настав після повномасштабного вторгнення російських окупантів: як і кожна цивільна людина, він не готувався до військової служби як такої. Після навчання у семінарії взагалі півтора роки займався ремонтами (закінчив у Львові будівельний коледж).
“І коли мене мобілізували, я розумів, що був зовсім до цього не готовий. І рідним було дуже важко. Але з Божою допомогою звиклося, Так, важко, але не критично, бо Господь добрий до нас”, – говорить.
Після мобілізації та проходження базової загальновійськової та фахової підготовки молодий солдат потрапив саме в новосформовану 156 ОМБр. Як розповіли у з’єднанні, потім він брав участь в бойових діях на Сіверському напрямку в складі 10 Окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” Оперативного командування Захід. Там же від побратимів отримав позивний – “Пастор”.
Після висвячення і отримання сану священника він повернувся в рідну бригаду вже на посаду військового капелана.
Що складніше: воювати самому чи допомагати?
“Інших піднімати – важче, адже в кожного своя доля, власне розуміння подій та сприйняття явищ, усвідомлення свого місця та значення на цій землі… Навіть із бойовим досвідом людям непросто. Ще коли був у «десятці», часто спілкувався навіть із бувалими воїнами. Повірте, нерідко вони навіть плачуть, коли згадують, через що пройшли. Але після спілкування стають сильнішими. Тому віддавати кожному часточку своєї душі, це непросто. Але така в мене місія…”, – ділиться “Пастор”.
Унікальність молодого військового капелана полягає не тільки в тому, що він має бойовий досвід. Ще під час навчання у семінарії та академії пройшов курс релігієзнавства, багато що довідався, сам удосконалював знання. Він навіть знає канони Римсько-Католицької Церкви, а священником став у Православній Церкві України. Тому це унікальне поєднання глибинного розуміння трьох гілок християнства дуже допомагає “Пасторові”.
Особливо в духовному спілкуванні з представниками різних конфесій, коли своїм щирим серцем щодня намагається кожному допомогти.
Як і для кожного українського воїна і патріота, для Андрія дуже важливим є усвідомлення, в ім’я чого і кого він став на захист держави. Насамперед – це Україна. Не менш важливими є для Андрія Семчука є рідні та близькі. На рідному Прикарпатті живуть дідусь із бабусею. Його тато працював водієм вантажівки, мама – за кордоном, з якою також 2 молодших сестри.
Він одружений, із коханою Уляною побралися торік у червні, а через 2 тижні його… мобілізували…
“Який для мене найрадісніший день? Завжди згадую день нашого весілля. Зустрічалися з Уляною 8 років, ще до того, як вступив у семінарію. Освідчення зробив ще в 2022 році, коли розпочалася велика війна. Кохана погодилася, і ми потім уже обирали дату весілля… І хто ж міг подумати, що медовий місяць виявиться таким коротким?”, – зізнається 27-річний чоловік.
У свої молоді роки він уже пройшов тернистий шлях, проте ще не вирішив, що буде робити після нашої Перемоги – залишиться у війську чи повернеться до цивільного життя.
Однозначно мріє з дружиною про діток. Але точно знає, що продовжить рятувати душі – ця місія в “Пастора” вже назавжди!
І зараз він найпотрібніший саме у рідній 156 ОМБр.
