Стоматолог Василь із позивним «Зуб» з Франківщини розповів про вибір, війну, втому, вдячність і відданість справі, яку несе через усе життя.
Пише Місто.
Від стоматологічного кабінету — до евакуаційного відділення
Василь Свистяк — з тих карпатських країв, де повітря пахне смерекою, а серця — впертістю. Родом із Надвірної, що на Івано-Франківщині, він привіз у військо свою витримку й фах.
Стоматолог із понад 20-річним досвідом. У лютому 2022 року він не пішов — побіг до війська, бо інакше не міг. Сьогодні — ординатор евакуаційного відділення 104-ї бригади «Горинь». І навіть на фронті продовжує лікувати зуби побратимам. Його позивний — «Зуб». Його поклик — допомагати. Його мрія — Перемога.
Я не втомився від медицини — я нею живу. У мене тато був військовий лікар, інфекціоніст, мама — медсестра. Медицина — це з дитинства. З 1996 року я вчився, працював, розвивався — й досі не шкодую про вибір. Бо коли рятуєш — ти живеш. Ще до повномасштабного вторгнення я хотів іти. Але тоді стоматологи не були потрібні. А в 2022-му просто перестав думати — пішов туди, де був потрібен.
Складний шлях до медичної посади
У 102-й бригаді працював у персоналі — медичних посад не було. Хоч комп’ютера майже не знав, довелося вчити Excel і Word — щоб писати накази й нараховувати зарплати.
«Коли з’явилася можливість перейти в медичну службу, не вагався. Навіть коли мою посаду скоротили — залишився в медицині. Це моє».
У 104-й бригаді запропонували перейти в медслужбу — і я не думав жодної секунди. Бо мріяв знову займатися стоматологією».
Стоматологія під обстрілами
Жили в підвалі на заводі. Боєць із флюсом — а стоматолога поруч нема. Брав анестетик, скальпель, дренаж — і працював у польових умовах.
Кожен зуб інший. Навички не забуваються. Це як у музиці — кожна імпровізація нова, але з досвідом.
Родина і тил
Чекають син, мама, сестри, племінники. Сину вже 20, навчається на філолога. Під час вторгнення був в Італії, але вирішив повернутися й навчатися вдома. Бо тут — дім.
Мрія після Перемоги
«Я просто хочу поспати. Не 10 днів у відпустці, коли треба всіх побачити. А отак — вдома, щоб ніхто не смикав. А потім — знову до пацієнтів».
Про страх і покликання
«Не буду брехати — страшно. Але страшніше втратити себе. Якщо відчуваєш поклик — треба йти. В армії є багато посад, не всі на нулі. Я міг би вже двічі списатися. Але залишився. Бо тут я роблю те, що вмію. І знаю, що це важливо».
Про підтримку та вдячність
«Усі мої колеги-стоматологи — навіть конкуренти, навіть ті, кого я не знаю особисто — згуртувалися й допомогли. Передали все, що треба. Навіть те, про що я не встиг попросити. Це мене розчулило до сліз. Ми — єдині, поки тримаємося одне за одного».
Слово «Зуба» — тим, хто вагається:
«Ви можете бути не ідеальними. Але якщо ви щирі, не боїтеся вчитися й допомагати — вам тут знайдеться місце. Війна — це не лише фронт. Це система, де кожен гвинтик має значення.
Сили територіальної оборони ЗСУ Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід” 104 бригада тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ”
