В Івано-Франківську на території обласної клінічної лікарні відкрито новий активно-адаптивний майданчик для лікування та реабілітації військових і цивільних.
Цей простір для фізичного та психологічного відновлення створено у співпраці з реабілітологами та фізіотерапевтами лікарні за підтримки гранту від ініціативи “Ветераницивільні Петрос”, як повідомила кореспондентка Суспільного.
Завідувачка центру фізичної та реабілітаційної медицини обласної клінічної лікарні Катерина Загородня каже, що відновлення після травм — це не лише фізичні вправи чи робота з психологом, а й підготовка до повернення у звичне життя. Саме тому виникла ідея створити адаптивний майданчик, як продовження підходу до реабілітації.
“Пацієнти будуть повертатися в громаду, додому, вони користуватимуться транспортом, долатимуть різні поверхні. Тому нам потрібен був простір, де вони могли б тренувати ці навички. Ми маємо навчити людей на колісних кріслах чи на милицях, чи на ходунцях долати такі перешкоди, як каміння, шутер, балки, бордюри”, — розповіла Катерина Загородня.
До ініціативи створення адаптивного майданчика долучилися благодійники. Фахівці кілька днів спостерігали за тим, як пацієнти з травмами пересуваються територією лікарні, на які труднощі натрапляють. На основі цього й спроєктували простір, де можна безпечно тренуватися та відпочивати.
“Ми разом вирішили зробити адаптивний майданчик з різними перешкодами, із зонами відпочинку, де можна пограти в шашки, ментально розвантажитися. Ми вже майже місяць випробовуємо його, і все дуже класно виходить. Скажу більше: будемо користуватися ним й узимку. Це відбуватиметься цілорічно”, — каже Катерина Загородня.
Керівниця простору “Ветераницивільні Петрос” Наталка Найда говорить, що простір спроєктувала її команда разом з реабілітологами лікарні, а фінансування отримали завдяки грантовій підтримці американських партнерів.
“Майданчик повністю створили без залучення державних чи міських грошей. Ми тут зробили освітлення, поставили різні столи: одні — для гри у шахи, інші — спеціально адаптовані для людей на колісних кріслах — з одного боку без лавки, щоб можна було під’їхати прямо до столу. Також встановили стовпи для гамаків, де пацієнти зможуть розслабитися. Навесні тут будуть клумби на зразок французьких городів. Це — теж така терапевтична історія”, — говорить Наталка Найда.
З її слів, на майданчику також хочуть облаштувати кінолокацію з великим надувним екраном.
“Ми вже навіть влаштовували кіновечір просто неба — дивилися фільм “Довбуш” разом з акторами Франківського драмтеатру. Було дуже атмосферно”, — каже Наталка Найда.
Фізичний терапевт Олексій Білик говорить, що на новому майданчику займаються люди з ампутаціями, ураженнями спинного мозку, ті, хто пересувається на протезах, милицях або на колісних кріслах.
“Ми вчимо пацієнтів долати бордюри, сходи, ями, піщані та щебеневі ділянки — усе те, що зустрічається на вулиці. Наші дороги — непрості, тому люди мають бути готовими до різних поверхонь і перешкод”, — каже Олексій Білик.
З його слів, на майданчику облаштована смуга перешкод, зони для тренування рівноваги, підйомів і спусків. Є бруси для страхування, а також окремий куточок для стрільби з лука, який допомагає поєднати фізичне та психологічне відновлення. Такі заняття, каже фізіотерапевт, дають результат — пацієнти швидше повертають упевненість у власних силах і легше адаптуються до життя після травм.
На адаптивному майданчику займається військовослужбовець Руслан Ляшенко з Київської області. Він четвертий місяць проходить реабілітацію в Івано-Франківській обласній лікарні. Після поранення чоловік пережив ампутацію та складні переломи на нозі.
“Перші тижні було дуже важко. Ліва нога боліла після двох переломів, понад два місяці була в гіпсі, спиці стояли, ходити зовсім не міг. Але поступово піднявся. Тут можна навчитися тримати рівновагу, тренуватися ходити на різних поверхнях. Спочатку я стояв з опорою на поручні, потім самостійно — на милицях. Це все відбувається поступово, і саме такий підхід допомагає не боятися рухатися”, — каже Руслан Ляшенко.
Військовий говорить, що подібні простори потрібні в кожній лікарні, адже вони допомагають не лише фізично, а й морально: “Коли бачиш, що можеш подолати навіть невелику перешкоду, з’являється впевненість, що зможеш повернутися до нормального життя”.
