На зустрічі у просторі «Ветераницивільні ПЕТРОС» військові Івано-Франківської 102 окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського розповіли про свій бойовий шлях, трансформацію характеру війни та реалізацію унікальних ініціатив, які об’єднують військових і цивільних.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Пишуть Версії.
10 квітня у просторі “Ветераницивільні ПЕТРОС” відбулася зустріч з військовослужбовцями Івано-Франківської 102 окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Своїм досвідом та історіями з фронту поділилися сержант Володимир Лазаренко, молодший сержант Сергій Гупал та молодший сержант Ростислав Рудзинський, які розповіли про реалії війни, перші дні повномасштабного вторгнення, трансформацію характеру бойових дій та інноваційні проєкти, що реалізуються для підтримки бригади.
«Це історії не лише про війну, а й про команду, довіру, про силу залишатися на своєму місці, коли складно», – зазначив координатор ветеранського напряму «Теплого міста» Андрій Фармуга.
Від перших днів повномасштабного вторгнення до сьогодення
Молодший сержант Сергій Гупал, який до війни був активним волонтером та учасником музичного гурту «Брати Станіслава», поділився спогадами про перший день повномасштабного вторгнення.
«24 лютого 2022 року, зранку, коли почалося перше обстрілювання наших цивільних міст росіянами, до мене прийшло чітке усвідомлення, що мабуть вже сили слова буде недостатньо, сили музики, творчості вже буде недостатньо. Прийшло усвідомлення, що якщо зараз всі ми не встанемо на захист своєї країни, ми просто в будь-який момент можемо її втратити. Рішення я прийняв дуже швидко, безкомпромісно», – розповів військовий.
Виїхавши до військкомату, Сергій хвилювався, чи буде достатньо охочих захищати країну.
«Пам’ятаю, коли вийшов з під’їзду, сів в автомобіль, виїхав на вулицю нашого міста і був шокований, коли побачив заправки, забиті автомобілями, і ці затори на виїзді з Франківська в сторону західного кордону нашої країни. І мабуть саме тоді перший страх взяв. .Моя уява намалювала таке, що зараз приїду у військкомат, там буде якась маленька жменька відчайдухів, готових боротися з ворогом. І ось з цими думками я приїжджаю у військкомат, і відчуваю величезне полегшення, коли побачив просто сотні добровольців, з палаючими відвагою очима, з мотивацією. І тоді до мене прийшла перша думка, що ми все-таки вистоїмо”, – пригадує військовий.
Перші дні після мобілізації були хаотичні: добровольці самі збирали амуніцію, майстрували бронежилети, не маючи достатньої військової підготовки. Проте завдяки підтримці ветеранів АТО, які приєдналися до бригади, новобранці почали отримувати необхідні навички.
«Нас формували у зведений підрозділ, який мав негайно вирушити на північ. Ми навіть не знали, куди їдемо і яку місію будемо виконувати», – розповідає Сергій.
11 березня 2022 року він у складі зведеного підрозділу вирушив на північний напрямок. За його словами, у ті часи війна мала зовсім інший характер.
«Тоді не було такої сталої лінії фронту, і ворог міг бути всюди. Ми, в принципі, завжди були готові займати кругову оборону. Будь-яке містечко чи селище, до якого ми заїжджали, чи на день, чи на кілька днів, чи на тиждень, ми завжди були готові до того, щоб не потрапити в оточення, щоб не опинитися десь у тилу ворога», – розповів Сергій Гупал.
У Сумській та Харківській областях підрозділ виконував завдання з протидії ДРГ та охорони критичної інфраструктури. З червня 2022 року вони були передислоковані до Гуляйполя, де зіштовхнулися з інтенсивними артобстрілами та штурмами. Саме там, за словами бійця, проявилася справжня сила побратимства.
«Командир сказав: «Через хвилину може прилетіти снаряд, і хтось з вас буде рятувати іншого. Бережіть один одного» – з того моменту у нас припинилися всі суперечки», – згадує Сергій Гупал.
Трансформація характеру війни
Сержант Володимир Лазаренко, який служив командиром розвідки, розповів про зміни у характері бойових дій.
«Я 25 років прожив в Чехії. Але життя, воно таке, що змусило мене повернутись захищати рідну країну. Ця війна з самого початку була зовсім інакша. Спочатку були обстріли, а зараз війна повернулася в другу сторону – вона зовсім інакша. Дрони, пілоти, FPV-шки, від цього не так легко сховатися, і не так легко втекти», – відмітив Володимир Лазаренко.
Військовий розповів про специфіку роботи розвідників.
«Ми ходили, перевіряли, де можна копати, де можуть хлопці відкопати ці всі позиції. Багато часу я провів із саперами – це дуже «хороша» робота. Іноді кілометр проходили по три години – це не те, що пройти кілометр по дорозі. Дуже-дуже тяжко, на колінах пролазили. Бувало, що перестрілки були, ну дай Боже, файно вийшли», – згадує розвідник.
Безпілотники – очі та зброя сучасної війни
Молодший сержант Сергій Гупал після отримання травми був переведений до підрозділу безпілотних літальних апаратів.
«Це був світ технологій, це був світ дронів, це був світ аеророзвідки. Я розумів, що я продовжую допомагати своїм побратимам, але вже з неба», – відмітив військовий.
Він також зазначив, що війна стала першою медійною війною в історії.
«З тією кількістю гаджетів, які є там, навіть оцих гаджетів, які літають, це все зараз у режимі онлайн. Ми онлайн бачимо, хто де полетів, які росіяни звідки вийшли, на якій техніці вони приїхали, скільки нам треба часу до підльоту», – відмітив Сергій Гупал.
Володимир Лазаренко підтвердив, що безпілотники стали дуже важливі у сучасній війні, особливо у розвідці.
«Це – наші очі. У нас було багато штурмів з двох сторін – права сторона, ліва сторона. Але наші пілоти вчасно помічають це – і одразу починають працювати наші мінометники. Дрони дуже допомагають хлопцям на передніх краях», – відмічає розвідник.
Але безпілотники – це не лише захист, це ще і зброя.
«Дрони – це не лише очі, дрони – це жало. Дрони – це і меч, який робить смертним ворога, чого ми всі хочемо і прагнемо», – додав Ростислав Рудзинський.
Інноваційні проєкти підтримки бригади
Саме технологічний вектор і привів до створення проєкту «Бойові ворони» – ініціативи зі сталого виробництва дронів і систем радіоелектронної боротьби. За словами Ростислава Рудзинського, ідея виникла як відповідь на потребу в стабільному фінансуванні і швидкому оновленні техніки. Проєкт «Бойові ворони» реалізується в бригаді вже майже рік.
«Ми придумали власне виробництво FPV-дронів, виділили військовослужбовців, інженерів, науковців з фантастичними мізками і зробили виробництво на базі бригади для своїх же побратимів і посестер, тобто в інтересах бригади,” – поділився Ростислав Рудзинський.
Для забезпечення сталого фінансування проєкту було застосовано креативний підхід.
«Ми зв’язалися з благодійним фондом «Повернись живим», які відкрили для нас спеціальний субрахунок. І ми запустили проєкт підписки, тобто люди, один раз підписуючись, 200-500 гривень щомісячно, оце і є ця сталість фінансування, щомісяця нам допомагають такою ж самою сумою. Тобто вони підписуються на, фактично, якусь частинку того FPV-дрона, який захищає наших воїнів і воїнок», – додав молодший сержант.
Соціальні ініціативи та підтримка ветеранів
Окрім технологічних рішень, бригада ініціює соціальні програми на підтримку військових у відпустці. Одна з таких – «Чекаємо вдома» – об’єднує місцевий бізнес, який надає захисникам сертифікати на харчування, відвідування театру, кіно чи безкоштовні поїздки на таксі.
«Це може бути сертифікат на вечерю на двох, два квитки в театр, безкоштовна поїздка на таксі, один чебурек, дві кави – будь-які сертифікати, які бізнес просто від свого імені дарує в цю програму. Це про те, що на вас тут чекають. Що пам’ятають, що цінують. Навіть один сертифікат – це знак, що вас тут не забули», – розповів військовий.
Проєкт «Бойові ворони» дав змогу бригаді налагодити масштабну комунікаційну кампанію. У партнерстві з митцями, дизайнерами та волонтерами було створено лінійку брендованої продукції – від футболок до шкарпеток. Кошти від продажів спрямовуються на потреби підрозділу.
«Ми зробили фан-клуб, створили мерч, запустили шеврони. Це не лише про гроші – це про спільність. Про те, що людина вдома носить знак підтримки», – говорить Рудзинський
Ростислав Рудзинський відмітив, що найкращою протидією російському ІПСО, яке поширюють з єдиною метою «розділяй і володарюй», є єдність суспільства.
«Ми, навпаки, хочемо це все склеїти, показати, що ІПСО не має влади, що ми всі об’єднані. Одним проєктом, другим проєктом, нашими активностями. Неможливо розірвати тих, хто там, і тих, хто тут. Ми всі робимо одну роботу в доступній нам формі. Ми з хлопцями там, ви тут. І так має бути», – наголосив Ростислав Рудзинський.
Гордість за бригаду
Військові з гордістю розповіли про досягнення 102-ї бригади ТрО.
«Наша бригада вже три роки стоїть на передньому краї. І що найважливіше, за три роки ми жодного клаптика землі не віддали. Яка була смуга – така і залишилася. Це все завдяки людям, однозначно», – підкреслив Сергій Гупал.
А днями громадська організація «Ветераницивільні Петрос» створила перший фан-клуб 102 окремої бригади територіальної оборони. Назва говорить сама за себе — «Рідні 102».
«Ми зробили фан-клуб, створили мерч, запустили шеврони. Це не лише про гроші – це про спільність. Про те, що людина вдома носить знак підтримки», – відмітив Ростислав Рудзинський.
102 окрема бригада територіальної оборони продовжує воювати на передовій, водночас розвиваючи інноваційні й соціальні ініціативи в тилу. У центрі всіх проєктів – люди.
«У кожного своя роль. Але разом ми – механізм, який тримає лінію і рухає країну до перемоги», – резюмували військові.
