Владислав Коваль — власник майстерні у Коломиї, у якій виготовляють керамічні люльки. Чоловік створив понад 150 різних виробів. Серед них — як козацькі люльки, так і вироби у формі персонажів з мультфільмів, тварин, міфічних істот та статевих органів. Свої люльки майстер продає переважно клієнтам із США, Великої Британії та Німеччини.
На які вироби найбільший попит, чому зросла їхня популярність, а також про найбільш незвичні люльки та подарунки для 10 бригади “Едельвейс” — у матеріалі Суспільне Івано-Франківськ.
Найбільша колекція керамічних люльок у світі?
Владислав Коваль заснував майстерню у 2016 році. Свої вироби митець продавав переважно на фестивалях в Україні та Польщі, під час яких покупці часто пропонували свої ідеї, а також форми для керамічних люльок. Так команда майстерні аналізувала уподобання людей і вивчила, на які вироби є найбільший попит.
Майстер-кераміст Владислав Коваль. Суспільне Івано-Франківськ
“Донедавна я з впевненістю міг сказати, що в нас — найбільша колекція керамічних люльок у світі. Не бачив конкурентів на ринку з такою кількістю моделей, як у нас — понад 150. Я думаю, що про більшу частину з них ви скажете, що це — незвична люлька. Наприклад, був пес, якого дуже любила власниця. Вона за ним дуже сумує. І таким чином (замовивши люльку у формі собаки — ред.) жінка захотіла його увіковічити, запам’ятати”, — говорить Коваль.
Люльки у формі собак. Суспільне Івано-Франківськ
На полицях майстерні можна побачити й люльки у вигляді персонажів із мультфільмів, зокрема коня БоДжека чи Ріка та Морті. Серед найпопулярніших виробів — дракони, равлики, космонавти, форелі та гусаки.
“У мене була замовниця, яка просила виготовити їй вульву, і надсилала свої фотографії, тому що потрібно було розуміти саме її особливість. Це було дуже незвично”, — пригадує Владислав Коваль.
Майстер Владислав Коваль працює з глиною. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Переважно майстри продають люльки покупцям зі США, Великої Британії та Німеччини. Також серед незвичних замовлень — 18 однакових люльок для дівич-вечора в США.
“18 однакових чоловічих статевих органів. Я так розумію, що це від молодої дружкам був такий подарунок із жартом. Я впевнений, що було дуже весело, тому що ми виготовили й мали гарний відгук з цього”, — пригадує митець.
“Козацька люлька зараз має популярність серед людей”
Владислав Коваль цікавиться й археологічними знахідками класичних люльок козацької доби. Митець написав магістерську роботу про керамічні люльки XVII-XVIII століть. З його слів, зараз попит є і на такі вироби.
“Наша майстерня зайняла нішу саме некласичних люльок, ми багато років розвиваємося саме в цьому. Але час від часу саме колекціонери, поціновувачі козацької культури, реставратори, люди, які люблять ті часи, пробують мати якісь елементи з часів козацтва. Зараз, коли є попит на українську культуру, на відродження традицій, козацька люлька має певну популярність серед людей”, — говорить Владислав Коваль.
У майстерні в Коломиї виготовляють некласичні люльки. Суспільне Івано-Франківськ
Кераміст каже: при створенні козацьких моделей не копіює історичні артефакти, а надихається ними, досліджуючи колекції. Наприклад, у Тернопільському краєзнавчому музеї та Хотині. Митець комбінує класичні козацькі форми з елементами деталізації та декору турецьких люльок.
“Можна, наприклад, брати найкращі варіанти й намагатися їх копіювати. Для людини з досвідом це не є проблемою. Тобто можна виготовити аналог, його продавати, але це — нецікаво і десь негарно стосовно тих майстрів, які їх колись робили, хоч і давно немає. Тому ти просто надихаєшся”, — говорить митець.
Майстер Владислав Коваль працює з глиною. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
“Командири вручали цей набір військовослужбовцям як нагороди за проявлення себе в бою”
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Владислав Коваль з майстрами виготовили серію люльок для 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. Спеціально для військових створили цільні керамічні люльки, в яких не потрібно було вставляти чубук. Це — для більш зручного використання, пояснив Коваль.
“На волонтерських засадах місцеві швачки нам пошили набір спеціальних мішечків. У них ми вкладали пакет з тютюном та люльку. І потім нам розповіли, що командири вручали цей набір військовослужбовцям як нагороди за проявлення себе в бою”, — розповів кераміст.
Патріотичні керамічні люльки. Суспільне Івано-Франківськ
“На Донбасі — найкращі глини України, які вважаються такими і в Європі”
Люлька складається із чашки, туліки та чубука. Для серійного виробництва керамісти використовують технологію відливання: з оригінальних прототипів спочатку створюють гіпсові форми, а потім із них — кілька десятків виробів.
“Якщо ми говоримо про якісь оригінальні вироби, які робляться в одному екземплярі, тоді це — просто ідея, розмір, виготовлення форми. І воно в одному екземплярі унікально доноситься клієнту і залишається тільки в нього”, — говорить Владислав Коваль.
Люлька-гусениця. Суспільне Івано-Франківськ
Після формування виробу майстер його декорує за допомогою спеціальних інструментів та штампів. Далі для люльки підбирають кольори й випалюють в печі при температурі приблизно 1000°.
“У кожного майстра є свої особливі печатки. Навіть є окремі дослідження про печатки, які зустрічаються в археології. Зазвичай козаки не використовували кольори під час виготовлення, тобто були традиційні коричневі люльки. Більшість — опалені в багатті, через що мали чорні сліди або виготовлені з білої глини. Вони були зазвичай з лущеним ефектом”, — говорить Владислав Коваль.
Піч, у якій майстри запікають керамічні люльки. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Раніше майстри намагалися працювати із глиною з Коломиї. Утім, каже Коваль, вона не годиться для таких мініатюрних виробів.
“Це — такі тонкі деталі, які потребують дуже пластичної глини. Ми її пробували вдосконалювати, але дійшли до того, що у Слов’янську на Донбасі — найкращі глини України, які вважаються такими і в Європі”, — каже митець.
Різні види люльок. Суспільне Івано-Франківськ
“Я не уявляю свого життя без кераміки”
Попри те, що у майстерні виробляють приблизно 150 різних виробів, майстри продовжують вигадувати та створювати нові форми для люльок. Владислав Коваль каже: зараз не уявляє своє життя без цієї роботи, хоча й займається цим понад десять років.
Майстер Владислав Коваль працює у майстерні. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
“Я не уявляю свого життя тепер без кераміки, хоча мені дуже незвично думати про те, що в мене тепер є освіта і я дійсно кераміст. Я ніколи себе ним не уявляв. Першою освітою в мене є юридична, що є досить протилежною сферою діяльності. Але кераміка — це ремесло, яке стає частиною твого життя і стилем твого життя”, — говорить митець.
