“Військові чистіші, ніж в миру, і правдивіші”, — так каже про службу військовий капелан 102 бригади територіальної оборони Івано-Франківщини отець Михайло.
Він несе службу для бійців та мирних жителів на прифронтовій території, а також на бойових позиціях.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Про один день зі свого життя, потребу капеланів та об’єднання церков на фронті, він розповів у відео на Facebook-сторінці військового формування.
Там, де служить отець Михайло, щонеділі храм відвідують як військові, так і місцеві жителі. Також капелан їздить на позиції до бійців.
“Найцікавіша служба для священника — на фронті, бо ніде так щиро не моляться як в полоні, в’язниці й на війні. Якщо хтось каже, що не може об’єднати церкви, хай приїде на фронт і побачить: тут всі об’єднані — юдеї, язичники, мусульмани, бо Бог — один. Всі стоять в одному окопі й моляться”, — розповідає священнослужитель.
Найважче — на бойових позиціях, говорить капелан, тому намагається туди поїхати та підтримати воїнів. Автівки часто ламаються, проте їх ремонтують, щоб продовжувати службу.
“Я хоч сам — греко-католик, але не ділю людей на греко-католиків, православних, на мусульман чи буддистів. Здебільшого в нас тут християни. Паства — просто прекрасна. Якщо на мирній території просять щось у Бога, то на фронті вміють дякувати за те, що прожив день, повернувся із бойового завдання”, — каже отець Михайло
У неділю капелан відвідав бойові позиції, щоб воїни відчули святковий день. Священнослужитель також уділив бійцям миропомазання.
“Якщо хто каже, що не створений для війська, то хай чекає таких руйнувань в себе вдома, — говорить отець. — Хоча взагалі людина не створена для війни, але як існує Бог, так і диявол, який не дає спокійно жити. Релігія — це і є війна з дияволом, а ми зараз ліквідовуємо диявола з нашої землі”.
На одній з позицій, які відвідав отець Михайло, був ворожий безпілотник, і довелося чекати, поки він зникне. Священник розповідає, що у кожному батальйоні є капелан, і важливо, щоб він не сидів у штабі, а їздив до воїнів на позиції, в окопи.
“Тут — інше бачення світу, тут по-іншому сприймається один і той самий гріх. Тут люди чистіші, як в миру, і правдивіші. Їм тут нічого таїти, втрачати. Тут відчуваєш себе потрібним. Кожен вояк — частинка Бога. Вони реально тримають небо над цілою землею”, — розповідає отець Михайло.
Свою священницьку практику капелан розпочав у квітні 1997 року у Чернігові.
“Де було найбільше засилля Московського патріархату, я там був. Тому що без боротьби не цікаво. Бо життя — це і є боротьба”, — каже священник.
У 2014, коли сформували “Добровольчий український корпус”, одразу з Майдану отець Михайло вирушив на фронт.
Капелан каже: у мирному житті задумувався, коли приїде додому, знову займеться господарством, триматиме худібку, робитиме альтанки. Але, каже, наразі жодну відпустку не може добути до кінця, бо відчуває провину і хоче повернутися до воїнів.
