Ірландець Майкл Метьюс разом із колегами-волонтерами укомплектував і передав на потреби Сил оборони України приблизно 200 тисяч аптечок. Аби допомогти українцям протистояти російській агресії, він приїхав в Україну у 2022 році, а з 2024 оселився в Івано-Франківську.
У місті чоловік спільно з волонтерами “Громадської ініціативи Галичини” забезпечує українських військових тактичною медициною — складає аптечки і доставляє їх у прифронтові регіони.
В офісі громадської організації він займається також теслярством — створює годівнички і меблі, а ще доглядає за собакою Меггі, яку волонтери знайшли на вулиці.
Що мотивує Майкла залишатися в Україні, чому обрав для життя Івано-Франківськ та що вважає спільним між ірландцями і українцями, волонтер розповів Суспільному.
Ірландець Майкл Метьюс вперше приїхав до України у березні 2022 року. Спочатку чоловік планував вступити до Інтернаціонального легіону, та зрештою обрав гуманітарну місію.
“Коли я був в Ірландії, і війна тільки почалася, побачив відео, як старенькі пані готують “коктейлі Молотова”, щоб кидати їх у танки в районах, куди вторглася Росія, і це мене вразило. А потім Зеленський закликав іноземців приїжджати, щоб допомогти. І я подумав, чому б і ні?” — говорить Майкл.
З його слів, перший візит тривав 90 днів. Майкл розповідає, що він волонтерив на Львівщині, Київщині та Дніпропетровщині. Втім через перевищення дозволеного терміну перебування був змушений виїхати до Польщі. Там чоловік влаштувався працювати в американський благодійний фонд “White Stork”, який забезпечує українських військових медикаментами. Зі слів волонтера, за цей час їхня команда передала на фронт приблизно 200 тисяч аптечок.
“Від початку повномасштабного вторгнення я доставляв аптечки і генератори до Одеси, Миколаєва, Херсона, Запоріжжя, Дніпра, Харкова. Також ми були в Сумах, Черкасах, у Києві та навколишніх районах. Зокрема, доставляли допомогу в Ірпінь і Бучу, коли ці міста звільнили. Було так багато міст, що я вже не згадаю назви”, — каже Майкл Метьюс.
У березні 2024 року волонтер з Ірландії оселився в Івано-Франківську, де він як представник фонду “White Stork” налагодив співпрацю з громадською організацією “Громадська ініціатива Галичини”.
“Шукали місце для складання аптечок. Тому що вони складали їх у Києві, Львові, а потім спитали, чи можна у нас, і так почалася співпраця. Вони збирають гроші, закуповують. Ми взяли на себе документальне оформлення цих всіх операцій, тому що вони [компанія] юридично не представлені в Україні. Тому ми оформляємо все: від завезення, митниці, митних декларацій, електронного гуманітарного вантажу до актів прийому-передачі військовим чи військовій частині”, — розповідає голова громадської організації Леся Качурова.
Разом з іншими волонтерами Майкл комплетує аптечки в одній із франківських шкіл. Вони, каже чоловік, збираються кожні два місяці та формують партію в 15 тисяч екземплярів.
“Зазвичай ми збираємо від 50 до 100 волонтерів, які допомагають нам із проведенням зборів. До нас приходять різні люди: переселенки з Маріуполя, студенти медичного університету, школярі. Ходять деякі наші друзі та знайомі. Це — чудова можливість для місцевих жителів взяти участь у чомусь, що дійсно допомагає війську. Це — довгий день, це — важка робота, але наприкінці ми всі разом їмо піцу і спілкуємося. Я вірю, що всі отримують задоволення від цієї роботи, бо вона — дуже корисна”, — говорить Майкл.
Основним напрямом роботи Майкла є доставка. Щодня він забирає зі складу необхідну кількість аптечок і розсилає їх військовим за запитами: передає через поштові служби або ж везе особисто.
“Робота дає мені відчуття мети. Я люблю свою роботу. Ніколи в житті не був щасливішим. Почуваюся добре, коли роблю щось корисне. Особливо, зважаючи на те, що у світі зараз так багато проблем і так багато зла. Окупація України Росією є одним із найяскравіших прикладів зла, тож я хочу робити все, що тільки можу, навіть якщо у глобальних масштабах — це невелика допомога”, — каже ірландець.
Майкл зізнається, що проникся співчуттям до українців зокрема й тому, що сам зростав під час воєнних дій у рідній країні. Він вбачає паралель між історією України та Ірландії.
“Між Україною та Ірландією є багато спільного. Обидві країни постраждали через сусідство з колоніальними державами, які вчиняли геноцид. Одна з історичних паралелей — це Голодомор в Україні та Великий голод в Ірландії. Обидві трагедії призвели до масової еміграції людей. Тому сьогодні й Україна, й Ірландія мають великі діаспори в різних країнах світу”, — говорить волонтер.
В Ірландії Майкл працював слюсарем-сантехніком на будівництвах. У 2022 році він вступив до коледжу, щоб здобути освіту в сфері догляду за тваринами і офіційно влаштуватися на роботу в заповідник, де волонтерив. Втім, коли дізнався про повномасштабне вторгнення РФ, взяв паузу в навчанні та вирушив до України.
В Івано-Франківську, каже Майкл, знайшов призначення для ще одного свого захоплення — теслярства. У підвалі хабу “Громадської ініціативи Галичини” йому виділили кімнату під майстерню. У ній чоловік створює годівнички для птахів, а також меблі й приладдя для потреб організації.
“Він поробив нам підставки під намиста, які ми беремо зі собою на всі ярмарки, куди можемо, в Україні та за кордоном. І воно естетично виглядає, гарно. Воно нам дуже помічне. А для своєї собаки він зробив будку, яку сам називає Happy House”, — каже волонтерка “Громадської ініціативи Галичини” Галина Тягур.
З її слів, собаку на ім’я Меггі волонтери підібрали на вулиці, й Майкл її прихистив.
“Я почуваюся на своєму місці. Я люблю своє життя в Івано-Франківську, люблю проводити час зі своєю собакою та друзями. Я насолоджуюся життям у цьому місті”, — каже Майкл Метьюс.
