Франківський драмтеатр представляє Україну на міжнародній сцені.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Як сприймають український театр за межами країни, розповів його керівник Ростислав Держипільський, пише Фіртка.
“За останні пів року ми двічі їздили за кордон з різними постановками. Були у Варшаві з виставою «Дзяди» Адама Міцкевича — грали п’ять днів поспіль, і всюди були аншлаги.
Це відбулося якраз у рамках роковин повномасштабного вторгнення, і ця вистава викликала справжній фурор”, — каже Держипільський.
Ростислав Держипільський розповідає, для поляків «Дзяди» — один із найважливіших класичних творів, порівнянний для них з тим, що Тарас Шевченко для нас.
“Монолог із «Дзядів» знають напам’ять, він для них свого роду духовна молитва, як «Отче наш». Режисерка постановки — Майя Клечевська — одна з найвідоміших польських режисерів, і її робота справді на високому рівні.
Це вже наш третій візит до Польщі. Також ми брали участь у Кракові в одному з найпрестижніших театральних форумів — «Божественна комедія», де збираються театрознавці, критики і професіонали.
Загалом український театр сприймають із великим інтересом і повагою, бо він не лише мистецтво, а й сильний меседж нашої культури та нашої боротьби.
Часто на українські вистави приходить українська діаспора, а тут 95% глядачів були поляками. Для нас це дуже важливо і цінно.
Вистава «Дзяди» Адама Міцкевича — це нібито про поляків XIX століття, але вона поставлена так, що говорить про сучасну Україну. Це чіткий і сильний антиросійський дискурс”, — уточнює Держипільський.
Керівник драмтеатру ділиться, на виставі були провідні театрознавці Варшави, високі чиновники, міністри культури — і вони сказали, що завдяки постановці, Франківського драмтеатру, зрозуміли, про що писав Міцкевич у XIX столітті.
“Адже тоді частина Польщі була під окупацією Російської імперії — так само, як сьогодні відбуваються подібні процеси. Ось що таке культурна дипломатія.
Якщо говорити про Краків і «Божественну комедію», то один із журналів визнав її головною театральною подією Польщі”, — нагадує Держипільський.
Ростислав Держипільський додає, у квітні актори побували у Словенії.
“Там наш театр показував виставу «1975» у Новій Горицi — культурній європейській столиці в рамках великого фестивалю з 12 вистав різних країн. Це була дуже крута постановка, де Франківськ показаний у світовому контексті. Там були аншлаги, глядачі — переважно словенці, кілька українців.
Але це все результат роботи. Бо якщо з поляками все зрозуміло — вони з нами, пам’ятають історію, розуміють загрози — то зі словенцями інакше. Нас там навіть попросили не виводити український прапор — це був шок.
Нам пояснили, що там 30% населення досі ностальгують за Радянським Союзом і Югославією. Сербія — проросійська, а Хорватія — наша, бо пережила подібне: війну, геноцид.
Але над цим має працювати держава. Вони сказали, що Росія має в Словенії велике посольство з понад 40 співробітниками, а у нас — 3-4. Держава повинна це змінювати.
Культура має великий вплив — не лише на розум, а й на підсвідомість. Коли людина проживає, відчуває, вона краще сприймає меседжі”, — підкреслює Держипільський.
