Франківський драмтеатр представляє Україну на міжнародній сцені.
Як сприймають український театр за межами країни, розповів його керівник Ростислав Держипільський, пише Фіртка.
“За останні пів року ми двічі їздили за кордон з різними постановками. Були у Варшаві з виставою «Дзяди» Адама Міцкевича — грали п’ять днів поспіль, і всюди були аншлаги.
Це відбулося якраз у рамках роковин повномасштабного вторгнення, і ця вистава викликала справжній фурор”, — каже Держипільський.
Ростислав Держипільський розповідає, для поляків «Дзяди» — один із найважливіших класичних творів, порівнянний для них з тим, що Тарас Шевченко для нас.
“Монолог із «Дзядів» знають напам’ять, він для них свого роду духовна молитва, як «Отче наш». Режисерка постановки — Майя Клечевська — одна з найвідоміших польських режисерів, і її робота справді на високому рівні.
Це вже наш третій візит до Польщі. Також ми брали участь у Кракові в одному з найпрестижніших театральних форумів — «Божественна комедія», де збираються театрознавці, критики і професіонали.
Загалом український театр сприймають із великим інтересом і повагою, бо він не лише мистецтво, а й сильний меседж нашої культури та нашої боротьби.
Часто на українські вистави приходить українська діаспора, а тут 95% глядачів були поляками. Для нас це дуже важливо і цінно.
Вистава «Дзяди» Адама Міцкевича — це нібито про поляків XIX століття, але вона поставлена так, що говорить про сучасну Україну. Це чіткий і сильний антиросійський дискурс”, — уточнює Держипільський.
Керівник драмтеатру ділиться, на виставі були провідні театрознавці Варшави, високі чиновники, міністри культури — і вони сказали, що завдяки постановці, Франківського драмтеатру, зрозуміли, про що писав Міцкевич у XIX столітті.
“Адже тоді частина Польщі була під окупацією Російської імперії — так само, як сьогодні відбуваються подібні процеси. Ось що таке культурна дипломатія.
Якщо говорити про Краків і «Божественну комедію», то один із журналів визнав її головною театральною подією Польщі”, — нагадує Держипільський.
Ростислав Держипільський додає, у квітні актори побували у Словенії.
“Там наш театр показував виставу «1975» у Новій Горицi — культурній європейській столиці в рамках великого фестивалю з 12 вистав різних країн. Це була дуже крута постановка, де Франківськ показаний у світовому контексті. Там були аншлаги, глядачі — переважно словенці, кілька українців.
Але це все результат роботи. Бо якщо з поляками все зрозуміло — вони з нами, пам’ятають історію, розуміють загрози — то зі словенцями інакше. Нас там навіть попросили не виводити український прапор — це був шок.
Нам пояснили, що там 30% населення досі ностальгують за Радянським Союзом і Югославією. Сербія — проросійська, а Хорватія — наша, бо пережила подібне: війну, геноцид.
Але над цим має працювати держава. Вони сказали, що Росія має в Словенії велике посольство з понад 40 співробітниками, а у нас — 3-4. Держава повинна це змінювати.
Культура має великий вплив — не лише на розум, а й на підсвідомість. Коли людина проживає, відчуває, вона краще сприймає меседжі”, — підкреслює Держипільський.
